Наша подруга Анна запросила нас на свій день народження – двадцять п’ять років. Мені стало дивно, з чого вона вирішила нас запросити, адже останнім часом ми не дуже то і спілкувалися, втім пообіцяли прийти, якщо все буде без змін. Вирішили про все домовитись ближче до самої дати святкування.
Святкування запланували на початок листопада. Мала бути присутня досить велика кількість гостей, музика, розважальна програма. Після запрошення ми одразу відклали гроші для подруги, і стали чекати свята.
А через декілька днів моєму чоловікові зателефонував чоловік Анни та сказав, що вона передумала нас запрошувати, адже дізналася про те, ніби наші чоловіки десь сиділи разом, а її ніхто не запросив.
Тільки для мене було дивно це чути, оскільки там сиділи одні чоловіки. Але якщо вона так вирішила, то нам тільки легше, зекономимо гроші.
Не минуло, певно, і двох днів, як Анна знову написала моєму чоловікові, що все в силі та вона чекає нас. Нам ще смішно стало, подумали, напевно вони помирилися, от ми й вкотре запрошені.
Через тиждень чоловік прийшов після роботи та за вечерею сказав: “Знаєш, хто мені нині написав? Аня.”
Сказала, що на те число з’явилися інші клієнти, а знайти нове місце зараз вже практично неможливо. Тому просила вибачення, адже все прийдеться скасувати.
Але через спільних знайомих ми дізналися, що причина зовсім в іншому – Анну дуже непокоїть бюджет свята. Вона розраховувала, що оплатить все за власний кошт, але дещо не дорахувалась, а зичити в когось не варіант.
Тож, довго роздумуючи, як вчинити, Аня вирішила скоротити кількість гостей. Під скорочення потрапили ті, хто не дуже важливі для неї.
Ми з чоловіком, правду кажучи, неабияк від цього здивувалися. Через це в нас зовсім немає бажання бути присутніми на тому святкуванні, навіть якщо вона знову нас запросить.
Так і сталось. Через три дні Анна знову нам зателефонувала зі словами, що все залишається в силі, свято буде, тож вона чекає на нас.
Порадившись, ми вирішили просто відмовитися іти на день народження Анни, але поки їй про це не говоримо, думаємо, вона сама ще декілька раз знайде причину, щоб нас не просити. Тоді нам не треба буде шукати відмовки та щось вигадувати.
Дуже неприємно, що нас вважають неважливими гостями. Не свято, а розчарування. Нам краще просто туди не йти.
