Скільки себе пам’ятаю та ввесь час зі мною поряд завжди були мама та сестра. Різниця з сестрою у мене шість років. Але цієї різниці я навіть не відчуваю, ми з нею як єдине ціле. Наша мама, яка була нам й за маму й за тата. Татко ввесь час був десь на заробітках. Та коли приїздив додому, у мене тільки й спогади були, як вони з мамою постійно сваряться, після яких вона дуже часто плакала. У врешті-решт все закінчилось розлученням. Дуже велика психологічна травма була у нас з сестрою. Хай як не яка, але це була повна сім’я.
Залишивши будинок, де проживав татко ми переїхали у квартиру. Жити стало набагато спокійніше, мама перестала бути роздратованою та практично завжди посміхалась. Нам було добре, коли мамі було добре. Було тяжко, але ми справлялись. Від татка допомоги практично не було, так, інколи дасть якісь кошти, яких навіть і на хліб не хватало, не кажучи вже про одяг та якісь дитячі розваги. Але нам було добре, жили ми тихим спокійним життям. Ми ділилися всілякими секретами, які у кожної були. Ми були немов три найкращі подружки.
Одного дня мама прийшла з роботи й повідомила, що до них на роботу прийшов новий цікавий співробітник. Дуже веселий та легкий. Ми з сестрою спочатку не придали цьому увагу. Але з кожним днем розповідь про нового працівника ми слухали все більше й більше. Запитали напряму маму, чи не закохалась вона ненароком в нього. Сильно хвилювались, почувши позитивну відповідь. Це ж зовсім чужа людина, до якого у нас спочатку була зворотна реакція.
І перше знайомство почалось, коли дядя Артем запросив нас на море. З першої миті знайомства та першого спілкування здалось таке враження, що ми знаємо його все життя. Дуже легкий та простий у спілкуванні та з тієї ж миті він нам став як рідний. Що дітям потрібно. Увага, спілкування та подарунки, нащо Артем зовсім не скупився. Задовольняв всі наші забаганки та примхи. Трьох дівчат тільки сильний може витримати. Дай Боже йому терпіння на все життя.
Після відпочинку Артем переїхав до нас жити. Практично весь вільний час він намагався приділити нам. Чи то кіно, чи ресторан, дуже цікаві вечори ми проводили всі разом за великим столом.
Одного дня ми знову застали маму з красними від сліз очима. Запитали що сталось, нащо вона тільки відмахувалась та не хотіла навіть говорить про те. А у нас тільки одне, знову почались сварки як з нашим татком. Але то була зовсім інша новина. Мама вагітна! Від радості та щастя почувши цю новину зацілували маму та й благали, щоб вона народила нам братика. А через деякий час у нас з’явився Нікіта, якого ми любимо понад усе. Й зараз у нас дуже кріпка та дружня сім’я.
