Минулого року чоловік придбав мені пальто, пам’ятаю, коштувало воно досить-таки пристойну суму. Я тоді саме була вагітна, він подарував мені його, щоб я не мерзла зимою. Але після народження дитини я набрала вагу, воно ж просто висіло в шафі. Було шкода, що я не можу більше його одягнути.
Тож сказала чоловікові, що вже не носитиму пальто, а він порадив продати, щоб дарма не стояло в хаті. Я згадала, що свекруха носить одяг на розмір менший, ніж я, можливо, їй воно підійде ідеально. Якось незручно було пропонувати свекрусі річ, яку я вже носила, тому попросила, щоб мій чоловік сам їй запропонував. Вони не чужі люди, гадаю, швидше знайдуть між собою спільну мову.
Свекруха дуже зраділа, сказавши, що з радістю носитиме цю подаровану річ.
Чоловік відвіз їй пальто, мама приміряла, і ще й фото мені вислала, як їй личить. Написала, що тепер всю осінь та зиму проходить в ньому, адже їй воно дуже сподобалося. Зручне, а головне – тепле. Мама подякувала, і на цьому наше листування закінчилось. А наступного дня чоловікові подзвонила його рідна сестра. Вона жила поруч з мамою, але в її сім’ї ніяк не ладилось з чоловіком, завжди ходила недобра, всіх обмовляла кругом, сварилась, бо навколо всі на машинах їздять, відпочивають, радіють життю, а вони нічого не мають. Та хіба це проблема інших?
Сестра кричала в телефон, як ми посміли віддавати мамі ношені речі, невже ми не можемо їй нові купити. Я дуже обурилась на це. А хто заважає їй купити мамі нове пальто за свої кошти?
Я подзвонила до мами та запитала, чи вона дійсно на нас ображена. На що вона тільки посміялась, адже чого ображатись – пальто нове, красиве, всі дивитимуться на неї та заздритимуть.
А виявилося, сестра чоловіка після роботи прийшла додому та саме застала маму, яка приміряла пальто, та попросила, щоб та віддала його їй. Мати відповіла, що дочка ще не одне пальто собі купить, а вона на пенсії й не має змоги купити собі дорогі речі. Мама сказала, що цю річ їй я подарувала й негарно буде його віддавати комусь іншому.
Сестра образила та зразу подзвонила моєму чоловікові. Свекруха ж сказала, щоб ми навіть не зважали на її слова, адже це дочка із заздрості говорить.
