Ми почали жити разом і я не розумію звідки брати гроші. Нам не вистачає. Доводиться на всьому економити. Їжу купуємо дешеву, з розваг маємо все, що безкоштовне. В нас малі зарплати, але ми намагаємося триматися.
Дивує, як наші друзі, в яких такі самі зарплати живуть чудово. Вони ні в чому собі не відмовляють. Ходять по ресторанам, в кіно, подорожують. Недавно вони поїхали на цілий місяць в Францію. Привезли безліч сувенірів та вражень. Ми не розуміли, як вони встигли заробити стільки грошей? Ремонт, телефони, тут подорож. Звідки кошти? Може в них є якийсь багатий родич?
Відповідь на свої запитання дізнався, сходивши до них додому. Ліза сиділа в кімнаті. Вона дивилася фільм. Артур тряс останнє з копілки. Йому потрібно було знайти 60 гривень на Cuг_AрEтu. Мене дивував дисонанс. Вчора були в Франції, ходили в найкращі ресторани, а сього витягують останні копійки.
— Зарплата вчора прийшла. Коли ти встиг її витратити? — Запитав я.
— Я кредит гасив. — Відповів друг.
— Який кредит?
— Який ми брали на подорож. Триста тисяч гривень. Тепер потрібно гасити кожного місяця.
— Стоп. Зачекай. — Я нічого не розумів. — Ви взяли кредит на подорож, щоб зараз сидіти без гроша в кишені? За що ви будете жити?
— В мене є ще одна кредитка. Я буду звідти гроші брати.
— Але ж туди теж треба повертати.
— Так. Треба. — Погодився друг. — В нас ще є Лізині кредитки.
— Тобто, ви за рахунок однієї кредитки гасите іншу? — Мої очі стали настільки великими, що ризикували вилізти з орбіт.
— Саме так!
— Ти розумієш, що ви живете в борг? В вас немає реальних грошей. — Я намагався достукатися до друга.
— Ти не правий. — Друг поблажливо посміхнувся. Він відчував себе вчителем, який пояснює школяреві ази свого предмету. — В нас завжди є гроші, тому ми можемо собі багато чого дозволити. Ви коли останній раз їздили на відпочинок?
Я вирішив припинити бесіду. Господи, що за маразм? Він не розуміє, що борг на кредитках постійно росте, а його зарплатня — ні. Як вони, маючи одинадцять тисяч в місяць на двох, мають гасити тільки один кредит на 300000 гривень?
Шкода, що в наших людей немає грошей, але розвинена і доступна система кредитування. Нам теж доводилося брати кредит, але він був маленьким. Ми брали дві тисячі гривень. Не вистачало для проведення інтернету. Ми повернули все, за лічені місяці. Перед тим, як взяти кредит, чітко розрахували, яку суму ми точно зможемо повернути. Наші ж друзі живуть так, нібито віддавати не треба. Вони повертають мізерні суми грошей, але чи усвідомлюють вони, наскільки застрягли в кредитній кабалі? Сумніваюся.
Дружина не здивувалася «секрету успіху» наших друзів. Каже, її колега має кредитку, де може взяти до 7000 гривень. Вона самотня мама. Гроші бере на речі першої необхідності, але їм все одно не вистачає. Знайомий з кафе, де дружина часто обідає, з чотирнадцяти років користується кредитними послугами. Він рано пішов з дому, тому вимушений був заробляти сам на себе. Він любить взяти 1000-2000 в мікрокредитних компаніях. Йому не вистачає до зарплатні. Він не шикує, як наші друзі. Людині дійсно важко прожити на свою зарплатню. Знайти іншу роботу він не може. В нашому малому місті її немає. Всі хороші місяця зайняті.
Живе в кредит уся країна. Як прикро та страшно це усвідомлювати. За статистикою, кожен другий українець брав кредит. Потреби різні. Серед частих: речі першої необхідності, техніка, брак грошей до зарплати і на дитячі потреби. Є такі, як наші друзі. Вони не розуміють суть кредиту, тому беруть на те, що їм не треба. Люди не розуміють просту істину: якщо не можеш собі щось дозволити, отже, ти на це не заробив. Страшно жити в нашій країні, де нульова фінансова грамотність у людей.
