Ми переїхали до Києва рік тому. Живе нас в двокімнатній квартирі четверо. Дівчина з хлопцем і я з подругою. Я працюю офіціанткою в ресторані. Моя подруга студентка очного відділення. Вона вдень навчається, а ввечері — працює. Пари робить в будь-яку вільну хвилину. В неї немає вільного часу, але подруга тримається впевнено.
Дівчину, яка живе з хлопцем, звати Олена, а її супутника — Віктор. Вони разом декілька років. Вирішили поїхати за кращим життям до Києва. З Оленою познайомилася ще в своєму рідному місті. Вона одразу загорілася спробувати сумісно пожити. Ми не заперечували проти її хлопця.
В нашому жіночому царстві порядки жорсткі. Ніхто не сидить без діла. Віктор сам за собою прибирає, пре речі та готує їжу. Олена каже, він таким став, завдяки нам. В нас строгий графік прибирання. Санвузол миємо по черзі. Кожного тижня ним опікується нова людина.
На кухні кожен миє ща собою посуд. Немає такого, що в нас брудна раковина. Готує кожен сам собі. Навіть в парі Олени та Віктора такі правила. Він чудово розуміє, що вони вдвох працюють і ніхто йому соплі витирати не буде.
Жили ми добре. В нас була своя налагоджена система прибирання. Як сніг на голову, приїхав друг Віктора. Денис нам одразу не сподобався. Він розувся не на коврику, забруднив підлогу болотом з взуття. Говорив хлопець зверхньо. Він намагався знайти болюче місце і натиснути на нього.
Під час чаювання, Денис видав геніальну фразу:
— Добре влаштувався, Віть. Баби все за тебе роблять! Ти тільки на перині лежиш. Мені б таке життя.
Олена довго вибачалася за Дениса. Віктор теж заходив з вибаченнями. Ми розуміли, друзі бувають різними, але мріяли скоріше здихатися Дениса.
Хлопець приїхав на два тижні. Він мав переїхати на арендоване житло і знайти роботу. Віктор добродушно пустив його пожити. Олена не змогла сказати своєму хлопцеві «ні», а нас боялася поставити до відома. Щоб не слухати розповіді Дениса про нього ж, Олена тікала до нас. Ми приймали її в жіночу компанію.
Денис не збирався після себе прибирати. Він ставив брудні чашки де завгодно. Свої тарілки збирав в раковині. Я після здорового бугая не збираюся прибирати. Моя подруга підтримувала мої думки. Посуд збирався і перетворювався на смердючу гору.
Свої речі, наш дорослий хлопчик Денис, кидав де попало. Він очікував, що за ним всі все підбиратимуть. Його чиста одежа закінчилася через чотири дні. Він не збирався нічого робити. Чула, як він дзвонив до мами і жалівся на нас — злих дівчат, які не хочуть опікуватися здоровим бугаєм. Якого дідька ми повинні няньчити дорослого чоловіка, я досі не розумію.
Наша система порядку йшла на дно. Віктор мовчав і нічого не говорив своєму товаришу. Навпаки, він почав брати з нього приклад. Тепер посуду ставало більше, як і іншого безпорядку.
Ми говорили Олені щось з цим зробити. Нехай поговорить зі своїм хлопцем. Чому його друг дозволяє собі приїхати в чужу оселю та поводити себе, як свиня? Олена боялася. Вона не конфліктна людина. Їй страшно підвищувати голос чи відстоювати свою думку.
Наше терпіння луснуло, коли Денис сказав:
— Чому це в дівчат така брудна квартира? Ви маєте опікуватися чистотою. Не квартира, а смітник! У вас в раковині стоїть посуд, одежа валяється по всій квартирі, ванна брудна. Ви хоч іноді прибираєте?
— За собою — так, а за свинею не зобов’язані. — Різко мовила моя подруга.
— Що, що? — Здивувався Денис.
— Кажу, — мовила подруга ще твердіше, — посуд твій, одяг розкидав ти і ванну після себе не миєш також ти.
Олена сиділа в стороні тихо, наче миша. Вона боялася реакції Дениса.
— Якщо ти, мій любий Денисе, не почнеш після себе прибирати, то підеш на двір. — Подала голос я. — Ми платимо за цю квартиру чималі гроші, не для того, щоб якийсь хлопчик приїхав і перетворив її на смітник. Хочеш мати рівні права на цій території — плати за квартиру.
— Але ж я гість! Я не надовго приїхав і скоро поїду! — Пропищав Денис.
— Поїдеш ще швидше, якщо не будеш дотримувати прийнятих до тебе правил.
Денис ходив сумний. Ні з ким не розмовляв впродовж двох днів. За собою посуд мив, речі зібрав і виправ. Як тільки його одяг висох, Денис зібрав валізи і переїхав в готель. Він не хотів жити по правилам. Денис очевидно звик, що за нього все мама робить. Не звично хлопчині самому себе доглядати.
Віктор нічого нам не говорив. Він виконував свої обов’язки мовчки. Розповіла продовження історії Олена. Як тільки Денис заїхав до готелю, одразу подзвонив Віктору, щоб пожалітися.
— Навіщо ти там живеш? Ти сам все робиш. Навіщо тоді жити в квартирі з трьома жінками?
Бідний, Денис. Важко його буде жити, якщо він нічого не хоче робити. Чомусь за квартиру він платити не хотів, а платили ми — дівчата. Прибирати теж не хоче, бо є ми — дівчата. Денис, до 27 років, навчився смітити і жалітися мамі.
