Доживаючи свого віку, я зрозуміла, що потрібна була своїм дітям виключно заради спадку. Гірко на душі. Але в цьому, деякою мірою сама винна. Так виховала. Чи то недовиховала, якщо вони мають совість себе так поводити.
З брехнею я маю справу все життя. Бути адвокатом – не легка справа. Не буду брехати, це дуже прибутково, проте аж ніяк не весело. Кожного дня до тебе приходять знервовані люди, приносять свої проблеми та страждання. Хтось хоче відсудити в брата батьківський будинок, когось хочуть посадити за “нечесне” життя. Зараз, лежачи під крапельницею я з іронією згадую всі свої виграні та програні родинні справи. Думка, що я ніколи не допущу подібного у своїй родині гризе мою душу. Адже, по факту, саме це зараз і відбувається.
Знаєте, хто виявився найщирішим з мого оточення? Моя хатня робітниця, яка була поруч зі мною все життя. Вона проживала на верхньому поверсі зі своєю донькою, бо не могла дозволити собі наймати житло та платити за її навчання. А я була не проти. У великому будинку місця вистачить всім. Вона була поруч завжди. не тому, що була змушена обов’язками, а тому, що хотіла. Та завжди відкликалась на всі мої прохання. Ми любили вечори проводити біля каміна за чашечкою теплого какао. Спочатку вона відмовлялась, а коли ми стали ближчими, то лінія роботодавець – працівник стерлась. Вона була тією людиною, яка від мене ніколи нічого не очікувала та не просила. Навіть коли була гостра потреба. НА відміну від дітей. Я кожному з них трьох подарувала власний бізнес, та допомогла стати на ноги. Вдячності немає. Тільки продовжилось дай ще. Спробували б вони того життя, яке я мала, поки йшла до свого теперішнього становища.
А на днях, я випадково почула, як мої діти на кухні сиділи та ділили спадщину. Кому будинок, кому квартири… Мені так гірко стало. Можливо, до дітей своїх так не можна, але я вчиню. Все, що я їм все дала, нехай в них і залишається. Це вже не мало, і якщо голову свою ввімкнуть, то матимуть ще більше. А от спадщину всю я залишу людині, яка була поруч у всіх ситуаціях. Навіть коли самій було зле. Гадаю, для моєї вже подруги, та її доньки, це все потрібніше. Моя хатня робітниця заслужила хороше життя, я їй його подарую.
