У нас з Олександром нас було двоє чудових маленьких дітей: Максим та Юля. Вони були нашим джерелом сили та щастя.
Мій чоловік, Олександр, працював у столиці та ми дуже рідко бачилися. Його відсутність ставала викликом для мене, але ми домовилися підтримували зв’язок. Його робота була важливою та я знала, що це допомагає нашій сім’ї. Ми з чоловіком домовилися про те, що він працюватиме там недовго, а лише поки діти не стануть більш дорослими.
Діти були моїм головним завданням. Я звикла допомагати їм з уроками та виховувати їх у доброті та поваги. Це було складно, але вони були моєю головною метою у житті.
Так, мій чоловік Олександр працював у столиці не лише тому, що йому сподобалася ця робота, але й тому, що в нашому маленькому селі було важко знайти хорошу роботу.
Ця реальність змушувала Олександра приїжджати додому рідше, ніж би ми хотіли. Його від’їзди були нелегкими для нас. Ми дуже сильно за ним сумували та чекали з нетерпінням кожного його приїзду.
Чоловік надсилав гроші, які допомагали утримувати сім’ю, платив за освіту дітей та медичні послуги.
Ми з дітьми старалися максимально використовувати кожну зустріч з Олександром. Спільно проводили час, гуляли у парку, відвідували цікаві місця та просто насолоджувалися одне одним.
Одного разу, коли я знову відчула сильну тугу по Олександру, я не витримала розлуки та вирішила його провідати у столицю. Діти були з бабусею і я занепокоєно вирушила в подорож.
Моє серце зупинилося, коли я приїхала додому до Олександра і побачила там іншу жінку. Вона стояла поруч з ним тримаючи його за руку, мої ноги здавалися кам’яними. Запитання переплелися в моїй голові.
Та жінка, яку звали Жанна, висловила слова, які звучали, наче удар молота. Вона сказала, що вона є його дружиною. Моє серце зламалося на шматки і сльози полилися з моїх очей.
Олександр збентежено спробував пояснити ситуацію. Він розповів, що після довгих розлук, він почувався дуже самотнім і зрадів, зустрівши цю жінку. Але він також зізнався, що ніколи не планував розлучатися зі мною та бути з нею.
Я не могла змиритися зі своїми почуттями розчарування і зради. Попри те, що Олександр намагався пояснити та виправити ситуацію, я не змогла прийняти його пояснень.
Захоплена емоціями, я вирішила поїхати додому і попросити поради у рідних та друзів. Вони вислухали мою історію з розчаруванням і жалем, співчуваючи мені. Підтримка сім’ї була важливим стимулом для мене відправити заяву на розлучення.
Минуло декілька тижнів і моя заява була прийнята. Нас з Олександром розлучили. Ми розділилися, але із болем у серці, пам’ятаючи наші добрі моменти та радощі сімейного життя.
Свекруха Тамара Олексіївна була розчарована та зворушена, коли дізналася про моє розлучення з Олександром. Вона була дуже прихильною до мене, тому що ми завжди знаходили спільну мову і підтримували одне одного.
Але її перша реакція була досить неприємною, вона була впевнена у тому, що я знайшла собі нового чоловіка. Тамара Олексіївна не знала про те, що Олександр виробляв та що саме його вчинки стали причиною розлучення.
Після розлучення квартира залишилася мені. Це було важливим для стабільного майбутнього мене та дітей. Хоча Олександр теж мав право на цю квартиру, він підтримав моє рішення і не робив нічого, щоб відібрати у нас житло або щоб претендувати на частину квартири.
Діти були дуже розчаровані тим, що сталося. Вони не розуміли повністю всіх дорослих причин і зв’язків, що привели до цього рішення. Вони образилися на батька і почали уникати спілкування з ним.
Жанна покинула Олександра після того, як знайшла більш вигідний варіант, в результаті мій колишній чоловік став самотнім та нікому не був потрібним.
