Ми з чоловіком переїхали до Греції. Живемо тут третій рік. Весь цей час рідня приїжджала на мій День народження до нас. Здається, приємний вчинок! Все покинули та прилетіли мене привітати! Дзуськи!
Моя рідня просить купити їм білети, забезпечити комфортний переліт, наготувати частувань та покласти їх в себе. Це все чудово, але на наступний день ніхто додому не летить. Родичі затримуються в нас мінімум на два тижні! Вони прилітають нібито до мене на свято, але по факту — на безкоштовний курорт! Живуть в нас, продукти не купують, а ми їх вигнати не можемо. Рідня ж! Чомусь вони думають, раз живемо в Греції, то ми багатії. Ага. Де там! Ми заробляємо майже, — а рідні це хрін доведеш, — середню зарплатню. Це вдвох! Нам доводиться багато на чому економити, щоб привезти рідню. А сенс який?
Сваритися ні з ким не хочемо. Ми придумали вирішення проблеми. Тепер ми будемо їхати на Україну і святкувати там! За два дні до свята, прилетіли до моєї мами. Вона розцілувала нас. Напевно, це єдина жінка, яка щиро рада нас бачити.
Подзвонила моя сестра. Поцікавилася, коли ж кину їй білети, яким літаком вона летить та в кому класі.
— Кицю, я в Україні! Це ж так добре, правда? Тобі нікуди летіти не треба! Два кілометри і ти в мене.
— Ох… Правда? Правда… Ну, розумієш… Сестричко, мене не буде. Напевно… Мені ще вихідні не ухвалили.
— А як же ти мала до мене летіти? — Поцікавилась я.
— Ой… Ну, тоді вихідний дали, а зараз нічого не ясно. Бувай!
Тітка відреагувала так само. Тільки вона влаштувала виставу, ніби в неї серце прихопило. Бідкалася, що ми все не правильно зробили. Я ж з дороги втомлена, зла, не зможу нормально святкувати. Вона ж про мене думає!
— Навіщо, моя голубонько, ти це зробила!? Стільки зусиль приклада, а все заради чого? Грошей купу витратила! Чому ж ти не подумала про ваші фінанси?
Я подумала, тому сама приїхала. Сестра не прийшла, тітка теж, їхні чоловіки залишилися з ними. Ми привезли бабусю, покликали маму і замовили ресторан. Ці гроші мали б піти на переліт та проживання моєї рідні, а витратили їх на гарні враження та смачну їжу. Бабуся дивувалася всьому. Вона виросла в тяжкі часи голоду. Бабуся думала, ніби такий похід до ресторану коштує мільйони гривень. Вона зробила нам гарні подушки. Вишила їх маками та іншими польовими квітами. Мама купила мені чудові парфуми. Компанією з чотирьох чоловік, ми гарно провели вечір.
Думаєте на цьому історія закінчилася? Де там! Тітка подзвонила перша. Вона слізно вибачалася, що не змогла прийти. Вона запевняла мене, ніби надзвичайно сильно хотіла мене привітати тет-а-тет, але в неї трапилася якась біда з чоловіком і вони поїхали в лікарню. Якщо можна, вона привітає сьогодні.
— Навіщо ви питаєте дозволу? Приїздіть до мами, та вітайте! Ми ще три дні в Україні будемо.
— А… До мами… Так, так, моя лебідонько! Приїду, приїду!
Тітка передала подарунок, — набір дешевих рушників, — через маму. Ми залишили такий щедрий дар в мами.
Сестра очухалася під вечір. Вона подзвонила в годин дев’ять. Говорила швидко, ковтала літери в словах.
— Сестричко, люба! Це ж тобі двадцять дев’ять виповнилося! На наступний рік грандіозне свято влаштуєш?
«Прощупує ґрунт на майбутнє» — подумала я.
— Ні, люба моя. Я не люблю пишні свята. Посидимо вдома. Мама вже знає. Вона погодилась.
— Що? А як же… Ну, так, так… Вдома воно завжди краще… Бувай, люба! Спішу, спішу!
Я рада, що ми відучили мою рідню відпочивати в нас, як на курорті. З того дня, я завжди святкувала День народження на Україні з бабусею та мамою. Сестра і тітка завжди вітають через декілька днів, але мене це взагалі не хвилює.
