Ми з моєю подругою Юлею виросли на одній вулиці. Змалечку разом грались, потім, коли підросли, ходили удвох гуляти.
При цьому ми були дуже різними. Друзі в компанії часто говорили, що ми доповнюємо одна одну.
Мені ще зі школи завжди бракувало сміливості, чого не скажеш про Юлю. Їй не вистачало якоїсь жіночності. Юлія не могла жити спокійним життям. Вона весь час шукала пригод та нових емоцій. І з часом проблем в її житті було все більше й більше. На Юлю не мав впливу ніхто. Вона могла по декілька днів підряд пропускати уроки, погано вчилась. Всі дивувались, як я можу дружити з нею.
Згодом стало ще гірше. Вона стала тікати з дому, не приходила ночувати. Батьки були просто безсилі перед своєю донькою. Мені моментами здавалося, що нічого хорошого з неї не вийде. Це була людина, яка жила, керуючись тільки власними принципами. Її виховувала вулиця.
Я також намагалася поговорити з подругою, однак і на мою думку Юлі було абсолютно байдуже. З того часу ми спілкувалися не так близько.
Її мама щоразу плакала, бо нічим не могла зарадити. Тим часом Юля по декілька днів не приходила додому.
Після школи вона пішла навчатися в училище, але не закінчила його. Я ж пішла навчатися в університет та почала жити в гуртожитку.
У село я приїздила вже не так часто, але батьки мої говорили, що нічого в житті Юлі не змінилося.
Навчання в університеті зробило мене більш впевненою в собі. Я вийшла заміж, залишилася жити в місті. І була щасливою.
А в житті подруги нічого не мінялось. Вона була в компанії хлопців, які аж ніяк не відзначалися хорошою поведінкою. Додому майже не з’являлася. Батьки благали дочку змінитися, але все було марно. На їхньому місці я б вже давно на все плюнула, Юля доросла дівчина і сама обрала таке життя.
Мама Юлі не могла змиритися з тим, що її донька марнує своє життя.
А якось трапилось дещо дивне. Юля прийшла додому та сказала, що вона вагітна. З того часу Юлія дуже змінилася. Хто б міг подумати, вагітність зробила подругу більш жіночною і відповідальнішою.
У подруги проснувся материнський інстинкт. Вона вирішила не говорити батькові своєї майбутньої дитини про свій стан, а прийшла просити про допомогу в батьків.
І, звісно, мама з татом прийняли її та пробачили. Дивно, але Юля визнала свою провину та досі просить вибачення у своїх батьків, хоча вони давно все пробачили доньці. Хто б міг подумати, що дочка, яка не подавала жодних надій, подарувала мамі з татом онука.
Мені досі дуже незвично бачити Юлю у ролі матері, але вона дуже змінилася. Недавно ми з нею знову зустрілися, подруга дійсно виглядає щасливою. І поставила перед собою мету виростити сина відповідальним за свої вчинки. Юля в жодному разі не хоче, щоб той повторив її бурхливу молодість.
І тільки ставши матір’ю, вона зрозуміла, що тоді відчували батьки, дивлячись на її життя. Ніхто не міг вплинути на подругу, і лише вагітність зробила з неї справжню жінку.
Минув рік, мені подзвонила мама, сказавши, що Юля виходить заміж за батька свого сина. А чоловік у неї дійсно хороший, він дбає про свою сім’ю та любить дружину й сина.
Живуть вони неподалік від Юліних батьків. Бабуся з дідусем просто не тямлять себе від щастя. Вони вже втратили будь-які надії на те, що їхня дочка колись зміниться, а тут такий поворот долі. А скоро в них появиться ще одна дитина. І я щиро рада, що подрузі подобається бути матір’ю. До речі, ми знову почали спілкуватися, і я стану хрещеною матір’ю її дитини.
