В моєї подруги Лілі троє синів. Вона виховує їх сама. З дівчатами таких проблем немає, як з хлопцям. Ті бешкетники не хочуть по дому допомагати. Вони всіляко стараються пустити пил мамі в очі. Ліля не падає духом. Вона твердо впевнена, щоб виховати трьох хлопців, чоловік не потрібний.
Зайшла я якось в гості. Ліля виймала пакети з машини. Вона купила продуктів на тиждень вперед. Як на зло, зламався ліфт. Ліля живе на одинадцятому поверсі. Ми вдвох не змогли б донести ті пакети. Ліля дзвонить своїм хлопцям і ставить дзвінок на гучний режим. Я чую такий діалог:
— Петрику, бери хлопців і спустися до мене. В мене пакети важкі. Потрібна допомога.
— Ну, мамо. Ми тут зібралися пограти. Саме катка в розпалі. Ти ж знаєш, тут немає паузи. Ми дограємо, а тоді спустимося. Почекай трохи!
— Ти з глузду з’їхав? Я маю під під’їздом чекати, поки ви в цяцьки граєте?
— Мамо, нічого страшного не станеться, якщо ти постоїш декілька хвилин!
Ліля зробила глибокий вдих і повільно видихнула.
— Слухайте мене уважно. — Голос подруги за секунду перетворився з теплого та ніжного, в грубий та холодний. — Я працюю з ранку до ночі, маю один єдиний вихідний, щоб заробити для вас достатньо грошей. Сьогодні я купила їжу, яку ви любите, щоб готувати страви, які ви просите. Замість допомоги, ви сидите і граєте на комп’ютері, який я вам придбала, за гроші, які складала собі на зуби. Ви цілий день просиділи біля монітора, нічогісінько не робили, а зараз лінуєтеся спуститися до матері? Я сказала, мені потрібно занести пакети додому. Отже, будьте такі ласкаві, пожалійте маму і негайно ж спустіться.
Голос з тієї сторони телефону мовчав. Через декілька секунд я почула покірне:
— Мамусю, ми зараз йдемо. П’ять хвилин і спустимося!
— Ви ж мої хороші! — Тон голову в Лілі знову змінився на теплий.
Поки діти йшли, Ліля промовила з посмішкою.
— З хлопцями потрібно поводитися жорстко. Я їх люблю, але вони повинні знати, що маму треба шанувати та допомагати. Один раз пожалієш їх, зробиш все сама і все! Вони всядуться на шию та звісять ніжки. Це дівчата маму жаліють, а хлопці ні. Вони більше до батька хиляться.
— З такою мамою, як ти, твої хлопці швидко навчаться жінок шанувати!
Ліля лише посміялася.
