Мені стало сумно в шлюбі. Дружина гарна господиня. Вона чудова людина і робить все для мене. Чудова жінка. Мені всі друзі заздрять. На жаль, мені все одно нудно з нею. Вирішив трішки розфарбувати свої сірі будні.
В кафе познайомився з дівчиною. Вона молодша за мене на років десять. Вчиться в університеті на першому курсі. Красива, молода дівчина, з пишними формами розпалила в мені інтерес. Я покликав її на побачення.
Зустрілися на іншому кінці міста. Я не хочу попастися дружині чи її друзям на очі. Пройшло три побачення і ми перемістилися в ліжко. Вона не цікавила мене, як особистість. Я бачив в ній легку здобич, дівчину, яка потішить мене якийсь час.
Наш роман трішки затягнувся. Ми зустрічалися рік. Вона вже знала про мою дружину. Дівчина мріяла про наше весілля. Вона просила мене покинути дружину та сина. Дівчина свято вірила, ніби я її кохаю. Яка нісенітниця! Маленьке, дурненьке дівчисько. Сім’ю не збирався кидати. Говорив тій малій, ніби кохаю її до безтями. Обіцяв покинути все заради неї. Звісно ж, нічого такого я не збирався робити. Я хотів ще зустрічатися з нею. Вона була мені потрібна.
Чомусь дівчина вирішила завагітніти від мене. Вона спеціально пропустила прийом таблеток, щоб прив’язати мене до себе. Яка ж радісна вона прибігла з тим клятим тестом! Я обіймав її, цілував, а сам подумки тікав. Як тільки вона заспокоїлась, я відправив її додому спати.
Під час її вагітності, я знищував усі докази нашого роману. Дружина не повинна дізнатися про мої розваги. Дівчисько помітила зміни в мені. Вона постійно питала, коли ж я кину свою дружину і прийду до неї? Казав, скоро. Я не хотів вже ні її, ні її дитини. Навіщо мені ще один малий? Можливо вона думала, що біля дружини мене триває дитина, але це не так. Як би я хотів, то давно б пішов.
Вагітність пройшла добре. Дівчина народила. Вона хотіла записати сина на мене, але я заборонив. Нехай доведе, що то моя дитина. Я готовий платити аліменти, нічого більшого. Я буду на відстані допомагати. Як вона планує ростити свою дитину, мене не цікавить.
Дівчина здивувалася. Вона довго плакала, благала мене бути з нею. Чомусь постійно нагадувала про дитину. Казала, що я залишаю її з дитиною на руках, а це не чоловічий вчинок. Нарікала на мене, ніби я забрав в неї можливість навчатися в університеті. Я зламав їй майбутнє. До чого тут я? Хіба я змушував її народжувати? А вагітніти наказував? Ні! Це був її вибір. Нехай сама розбирається. Кашу заварила, а я тепер зобов’язаний вирішувати її проблеми.
Я не вважаю, що вчинив не правильно. В мене ніхто не запитував, чи хочу я з нею весілля і спільну дитину. В мене це все вже є. Моя сім’я давно побудована. Потрібно було їй пити тихенько свої таблетки і насолоджуватися спільним часом зі мною. Вона сама вирішила все зруйнувати своєю впертістю. Не потрібно було тонути в рожевий мріях. Нехай навчиться дивитися на реальне життя.
