В Ані була донька, але вона хотіла ще дитину. Хлопчика. На жаль, перші пологи, стали для Ані останніми. Вона більше не могла мати дітей. Чоловік пішов від неї. В нього на першому місці стояла здатність жінки народжувати. Якщо вона не може цього робити, то вона не жінка. Дивна логіка, але сперечатися з нею не буду.
Аня побачила в дитячому будинку хлопчика Єгора. Він не говорив. Лікарі казали, він таким залишиться назавжди. Його розумові здібності оцінювали не високо. Аню не хвилювали хвороби дитини. Вона вірила, що зможе допомогти дитині, а він їй. Вона зробить все для його одужання, а він втілить її мрію мати сина.
Дитину всиновила. Хлопчик не говорив. Він любив все мацати. Йому приносило задоволення роздивлятися різні речі. Аня зрозуміла, все не так однозначно, як думали в дитячому будинку. Вона віддали купу грошей, аби дитину обстежили кращі лікарі. Виявилось, що затримка в розвитку дійсно є. Єгор пережив щось страшне і травматичне. Його мовчання та нібито низький інтелект, відповідь психіки на ті темні події.
З Єгором займався дитячий психолог і ще десятки лікарів. Аня постійно була поряд. Вона завжди захищала свого сина він небезпек. Дитина відчувала любов, турботу та затишок. Хлопчик відчув безпеку і почав говорити. Він сказав те саме священне слово «мама». Перше Єгорове слово в чотири роки, стало надзвичайно приємним для Ані. Вона зрозуміла — лікування приносить плоди!
Значно допомагала з одужанням хлопчика Аніна донька. Вона старша за Єгора на два роки, що в дитинстві не грає ніякої ролі. Дівчинка завжди говорила з Єгором так, наче той все розуміє. Справді, хлопчик реагував на прохання чи розповіді сестрички краще, ніж на мамині. Напевно, дорослі надзвичайно сильно образили дитину, думаючи, що він нічого не розуміє.
— Мамо, Єгор такий розумний! Він стільки знає! — Казала Аніна донечка.
Ситуація з Єгором кардинально змінилася, коли Аня вирішила самостійно навчити його читати. Літери діяли на Єгора магічним чином. Аня брала з кухні фрукти, щоб наглядно пояснити матеріал. Вона придумувала нові й нові способи навчання.
Якось Аня помітила здатність Єгора годинами сидіти за аркушем паперу і малювати, — як ви думаєте що? — ті самі літери! Дитина майстерно передавала своє бачення світу завдяки паперу та фарбам. Аня купила декілька пензлів, альбоми, різні фарби, олівці та фломастери. Дитина раділа і малювала. Нарешті Єгор почав говорити малими реченнями.
Аня бачила прогрес. Вона забирала з дитячого будинку абсолютно німу дитину, яка не реагувала на слова інших людей. Зараз її хлопчик посміхався, малював, грався з сестрою і говорив невеликими реченнями. В першому класі Єгор знав всі літери і спокійно читав. Він швидко вчився писати, адже з малих літ тримав пензля в руках й малював літери. Дитина, якій не давали шансів на нормальне життя, дивувала викладачів своїми здібностями. Єгора перевели в другий клас, через місяць навчання в першому. Що йому там робити, якщо Аня його всьому навчила?
Спілкування з однолітками, материнська любов та чудові будні з сестрою зробили диво. В третьому класі дитина заговорила з такою швидкістю, що Єгора не можна було переговорити. Він говорив багато та швидко. Лікарі дивувалися і, в той же час, раділи. Аня приклала до виховання Єгора титанічні зусилля. Вона не здалася. Ця сильна жінка нікого не послухала і подарувала дитині можливість жити нормальним життям в люблячій сім’ї.
