Моя сестра не любить сільських жителів. Вона народилася в селі, але сільською себе не вважає. Сестра поїхала в місто на навчання. Після закінчення колежу, пішла працювати. Чоловіка теж знайшла міського. В село не приїздить. Я залишився тут. Мамі потрібна допомога. Самій важко доглядати господарство.
Працюю я в інтернеті, адже також закінчив навчання, тільки вище. Провів собі інтернет і все в мене добре. Мамі помічник є, заробляю добре, що ще треба для щастя? Сестра про це не знала. Вона вважає мне сільським дypнuk0m, який не скористався нагодою пустити корні в місті. Там же цивілізація, переконує нас сестра.
Сестра твердо вірить, що ми з мамою світу божого не бачимо. Якось сталося диво і вона приїхала до нас.
- Мамо, діставай найкращий сервіз! Приїхала міська королева Гана! – Кричав я мамі.
Сестра жарту не оцінила. Вона ображено надула губки й схрестила на грудях руки. Це виглядало карикатурно.
- Краще б допоміг! Я кросівки брендові в багнюці замастила! – Жалілася сестра.
- То навіщо ти їх одягала? Знала, куди їдеш.
Сестра фиркнула й пішла в дім. Як же вона нахвалювала місто. Іншої мови за столом не було. В місті те, в місті се, а ми тут сидимо і нічого не бачимо.
- Ви геть нічого не знаєте. Нічим не цікавитеся! Як так можна жити? Все життя землю гребти, це не для мене. Я народилася для іншого.
- Що поробиш, доню. – Спокійно відповідала мама. – Хтось повинен землю рити. От ми поїдемо в Карпати, а там теж земля. Тільки іншої породи. Ми там…
- Стривай! Які Карпати? Там же дорого!
- Та ні. – Кажу я. – За десять тисяч можна гарно відпочити.
- Скільки?! Звідки у вас такі гроші? Ви з цього села не вилазите! – Впевнено мовила сестра.
Тоді мама пішла за нашим альбомом. Ми там на морях, океанах, в різних країнах. Сестра сиділа розкривши рота. Мама там гарна, загоріла, в нових сукенках та чудових балетках.
- Як так? Я не можу в місті заробити на хорошу каву, а ви тут в селі жируєте! Це не чесно! Такого не буває!
Сестра ще довго репетувала, але правди не зміниш. Нехай передивиться своє ставлення до села. Не такі вже й дурні та пропащі люди тут живуть.
