Я маю двох мам. Як так вийшло? Мама з батьком прожили в ckAnдAлAx та cвApkAx багато років. Мені набридло слухати їхні kpuku. Я часто ночував в друга або затримувався в школі. Мені не хотілося йти додому. Там не було спокою. Якщо я не міг залишитися в друга, то йшов у кав’ярню чи проводив час в ігровому залі.
Життя з моїми батьками було пEkл0M. Тринадцять років я не бачив нічого окрім cвAp0k. Мене дивували однолітки, які спішили додому. Що там хорошого? Мама не була турботливою та люблячою. Вона любила критикувати. Я робив крок за поріг дому й слухав, який в мене страшний одяг та не гарне обличчя. Мамі не подобалося в мені геть усе. Я захоплююся музикою. Люблю грати на гітарі. Мама не підтримувала моє хобі. Вона переконувала мене у власній криворукості. На думку мами, гітарист з мене такий собі, а голосу, щоб співати, я не маю. Вона радила покинути мої музикальні заняття і перемкнути увагу на щось суттєве. Мама пророкувала мені бідну долю. Вона бачила мене бідним, бродячим музикантом, який гратиме на вулицях.
Моєму щастю не було меж, коли батьки розлучилися. Я одразу пішов жити до батька. Мама взагалі нічого не сказала. Вона начебто була рада позбутися мене. Я намагався менше спілкуватися з мамою. Від того спілкування не було нічого позитивного. Мама не хотіла так просто відпускати мене. Вона п0гp0жyвAлA забрати мене в батька, якщо не приходитиму два рази на тиждень до неї. Наші зустрічі були монологом одного актора. Мама продовжувала поливати брудом мої хобі та робила вигляд, ніби щиро піклується про мене.
Мені було п’ятнадцять, коли батько привів Ельвіру. Жінка з екзотичним ім’ям одразу запала мені в душу. Вона така добра, ніжна й зовсім не схожа на мою маму. Ельвіра боялася не знайти зі мною спільної мови. Я був дорослим, так би мовити, зі сформованим характером. До неї, я отримував жіночу любов тільки від бабусі.
Ельвіра розділяла мої хобі. Вона грала на клавішних. Хотіла стати відомою співачкою, але відмовилася від своїх мрій заради сім’ї. Шкода, що колишній чоловік не оцінив її старань. Ельвіра довго намагалася завагітніти. В неї нічого не виходило шість років. Коли нарешті трапилося чудо, в неї стався вukuдEnь. Ельвіра більше не могла мати дітей. Чоловік пішов від неї. На останок сказав безліч болючих слів. Цю історію знав тільки я. Батьку Ельвіра розповіла її набагато пізніше.
Я і Ельвіра стали дуже близькими. Вона ставилася до мене, як до сина. Мені не хотілося називати її «мачухою». Це слово якесь брудне й не привабливе. Я хотів назвати її по-іншому, але соромився, якщо чесно. Мені здавалося, я маю зробити щось надзвичайно важливе, тому ніяк не міг зібратися з силами.
Ельвіра підтримувала мої захоплення завжди. Якось я захотів все кинути. Мамині слова завжди переслідували мене. Вона залишила помітний слід на моїй душі. Ельвіра не дозволила мені опустити руки. Вона повернула віру в себе.
Завдяки їй, я отримав змогу виступити на місцевому святі. Був День міста. Сам мер покликав мене з Настею, вона співачка, продемонструвати «талант нашого міста», як він сказав. Звісно, я погодився. На концерті була моя мама, біологічна мама та батько. Декого я б не покликав, але Ельвіра наполягла. Сказала, буде не гарно проігнорувати рідну маму. Саме тоді я дещо запланував.
Ми виступили. Я бачив захват людей. Вперше відчув щось надзвичайно сильне. Це був захват, гордість, задоволення та щастя. Все це переплелося між собою, створюючи незабутній мікс почуттів.
Мер запитав, чи хочемо ми щось сказати своїм батькам, чи мешканцям міста? Я взяв мікрофон.
- Ти завжди була поряд. Тобі не було байдуже на мої захоплення. Ти знала, що я живу цим, дихаю музикою. – Моя мама думала, що я говорю про неї. Вона сиділа з великою посмішкою та діловито поправляла макіяж. – Завдяки тобі я тут. Мені приємно говорити до тебе, мені подобається ділитися з тобою своєю мрією. Я хочу сказати тобі дякую. Дякую, Ельвіро. Ти моя мама і я люблю тебе.
Ельвіра заплакала, а моя мама сиділа з кам’яним обличчям. Її дурнувата посмішка наче приросла до вуст. Вона дійсно цього не очікувала.
