Моя мама фельдшер. Вона працює на швидкій допомозі. З ранніх років вчить мого сина надавати швидку допомогу. Він знає більше, ніж дорослі. Раніше я не розуміла, навіщо дитині знати, як рятувати людей при тpAвmAx, пEpEл0max, yдyшEni і інших надзвичайних станах. Він ще малий! Хіба син зможе в шість років надати гарну допомогу? Достатньо навчити викликати швидку і кликати дорослих на допомогу, думала я. Моя думка змінилася після цього літа.
Син гуляв на дитячому майданчику. Йому шість років, тому ми відпускаємо його гратися самого. Не подумайте чогось поганого про нас. Майданчик прямо під вікнами. Якщо що, ми визираємо в вікно, щоб перевірити порядок.
До нашого сина підійшов новенький хлопчина. Вони швидко знайшли спілку мову. На гойдалці каталися вже вдвох. Все було добре, до якогось моменту. Новий друг впAв і 3лAmAв руку. Хлопчик галасував, плакав. Він хотів опертися на 3лAmAнy руку, але мій син заборонив йому. Він знайшов палку, до якої примотав зламану кінцівку. Для зав’язок використав свою футболку, яку порвав. Зміг заспокоїти свого друга, а вже потім, викликав швидку і подзвонив до батьків хлопця. Ті подумали, що діти жартують. В такому віці, вони люблять робити шкоду.
Плач на задньому фоні швидко довів батькам правдивість слів мого сина. Вони прибігли за лічені хвилини. Хлопця забрала швидка. В лікарні йому зробили обстеження та наклали гіпс. Медики дивувалися й не вірили, що маленький хлопчик здатен так добре надавати допомогу. Всі їхні сумніви розвіялися, коли вони дізналися його прізвище. Мою маму в місті знають добре. Тепер і внук знаменитість. Працівники швидкої кличуть нашого малого на роботу. Кажуть, «для нього вільне місце завжди знайдеться».
Батьки потерпілого теж дякують. А ми що? Ми думаємо, треба дякувати бабусі, яка довго та вперто вчила внука азам першої допомоги.
