Після p0злyчeння з чоловіком мені було нікуди йти, тож я повернулась в село до своєї мами. В тій хаті проживав мій рідний брат зі своєю сім’єю.
Коли я приїхала додому, одразу помітила невдоволення брата та його дружини, адже їм прийшлось звільнити для мене з дочкою одну кімнату. Олег вважав себе господарем тієї хати, адже був єдиним чоловіком у сім’ї. Брат заявив, що вся важка робота на його плечах, і самі б ми не справились. Зимою дійшло навіть до того, що Олег сказав, аби я платила гроші йому за те, що він рубає дрова. Хоча добре знаю, що ті дрова куплені за мамині кошти.
Мені від початку було дуже некомфортно жити поруч із ними, навіть дружина Олега намагалась будь-яким чином зачепити мене, а все через вплив брата.
Зрозуміла, що тут мені спокійного життя не бачити. Тим більше роботи в селі не було, тому я вирішила разом зі своєю давньою подругою поїхати на заробітки до Чехії. Вона вже довгий час там працює, за зароблені гроші купила машину, на її подвір’ї за три роки з’явився розкішний двоповерховий будинок.
Подруга спершу не дуже хотіла мене брати з собою, пояснюючи, що мені потрібно буде шукати житло, але я розповіла їй про ситуацію з братом та його сім’єю, вона пожаліла мене і таки погодилась.
Дочку довелося залишити на маму, а сама я виїхала на заробітки. Заробляла добре, щоправда, жінка, котру я доглядала, мала важкий характер. Чого я тільки не бачила, але приходилось мовчати, розуміла, що якщо скажу бодай щось всупереч їй, залишусь без роботи, і знову прийдеться жити з братом.
Жінка вважала, ніби я постійно повинна бути з нею, а коли я їхала додому, вона запевняла, що попросить дітей знайти для неї іншу доглядальницю. Прийшлось пристосовуватися до її умов, тому вдома я з’являлась дуже рідко. Я щомісяця пересилала мамі з дочкою гроші.
А потім я зустріла чоловіка. Ян мав власну двокімнатну квартиру в центрі, дітей в нього не було, з дружиною розлучився три роки тому. Спочатку ми зустрічалися, а потім він запропонував мені переїхати до нього. Несподівано для себе дізналася, що чекаю дитину. Ян одразу вирішив все за мене – дочку я мала забрати до себе, а також залишити свою роботу. Ми з ним розписалися, і я поїхала в село за донькою.
Ледь впізнала свою маму. Постаріла, згорбилась, очі запали. Як виявилося, більшу частину коштів, котрі я увесь цей час надсилала, мама змушена була віддавати брату з невісткою, бо він заявив, нібито моя донька живе в їхньому домі. Хоча вони ні копійки в дочку не вклали.
Я одразу сказала Олегу, що матір треба поважати, вона вже стара, тим більше вони з дружиною живуть в її домі. А виходить зовсім не так – Олег у всьому докоряє мамі та навіть за шматок хліба згадує.
Брат з невісткою були дуже незадоволені моїми словами, і він одразу заявив – якщо я така хороша дочка, то чому залишила маму та доньку самих, а сама поїхала гроші заробляти. Втім я надсилала їм обом кошти, щоб мама та дитина не мали ні в чому потреби.
Я опинилась у безвихідній ситуації. Як правильно зробити? Забрати маму до себе не вихід, та й залишитися тут не можу. Не знаю. Хіба так можна ставитись до рідної мами? Невже брат не може спокійно жити з матір’ю. Знаю, що вона слова лихого їм не скаже, їсти наварить, все по хаті зробить.
Вона добра і спокійна. Що робити з матір’ю? Який вихід придумати? Мені через два дні треба повертатися в Чехію, а тут таке…
