Сім’ю Кравецьких всі вважали трішки недалекими людьми. Вони народили чотирьох дітей, яких ледь могли прогодувати. Діти ходили до школи в старому. Менший доношував форму за всіма старшими. Чоботи заклеювали по сорок разів. Сусіди сміялися з них. Радили піти купити галоші на базарі, якщо вони жмуть грошей на взуття.
Кравецькі не «жали» грошей. Вони витрачали все зароблене на сім’ю. В них не було лишньої копійки. Коли прийшов час відправляти дітей на навчання, подружжя взяло кредит. Люди крутили пальцем біля скроні.
- Що вони можуть дати тим дітям? Максимум, відправлять в якесь училище! От навіщо стільки народжувати? Мучають дітей! Народили обірванців! Кому вони зробили краще? Державі? А що вони зможуть зробити для країни без освіти? – Судачили люди.
Кравецьких злили й ображали такі балачки за їхньою спиною. Нікого не хвилювало, що чоловік колись працював на хорошій фірмі. Був начальником охорони. Мав багато влади та хороші гроші. Жінка, в дев’яності, працювала продавцем в міховому магазині. Мала солідну зарплату та потрібні знайомства. Часи різко змінилися. Подружжя залишилося без грошей, але з дітьми. Кому розказати, щоб повірили?
Старший син пішов навчатися на архітектора. Він отримував хороші оцінки. На себе заробляв сам. Батьки тільки оплачували навчання. На вихідних молодик приїздив допомагати батькам. Він не витрачав свій час на незрозумілі компанії, а біг до сім’ї.
Люди й тут біду знайшли. Казали:
- Це він на першому курсі їздить, а потім забуде про дім.
Не справдилися прогнози. Син продовжував допомагати батькам. Коли старший вчився на третьому курсі, на навчання пішов другий син. Він вступив на перекладача з французької. Щоб платити за його навчання, взяли кредит на маму. Сусіди лише дивувалися, як їм банки гроші дають?
Дочка облегшила батькам роботу, вона вступила на безкоштовне. Вчилася на видавничій справі. Батьки не могли натішитися своєю розумничкою. Молодший син взагалі не хвилювався за навчання. До того часу, як він змін обрати навчальний заклад, його брати заробили грошей. Вони заплатили за все. Батьківські борги також покрили.
Кравецькі тепер найбагатші в своєму місті. Вони взагалі не хвилюються за гроші, бо їхні діти пересилають їм їх вдосталь. Самі приїздять по черзі, щоб допомогти, а як вже разом приїдуть, то в квартирі стоїть сміх та гомін. Сусіди давно не крутять пальцем біля скроні. Вони випитують в подружжя секрет успішного виховання дітей. Кравецькі скромно мовчать. Вони люди гарного виховання. Їй не хочеться нагадувати сусідам їхні брудні слова. До того ж, не їм пояснювати, що діти беруть приклад з батьків. Тому, щоб гарно виховати дитину, варто почати з себе.
