Коли Оля з Ігорем відгуляли весілля, то перед молодятами постало питання де їм поселитися. Батьки Ігоря просили, щоб вони переїжджали до них. Адже мають великий будинок, а через те, що Ігор молодший то будинок планують віддати йому. А Олина бабуся наполягала, щоб молоді жили з нею. Адже квартира вже онуччина, та й на роботу швидше діставатися, ніж з під міста.
Оля запропонувала залишитися з бабусею, бо й дійсно навіщо щоденно витрачати кошти на проїзд на роботу. Ігор погодився, хоча самому більше хотілося жити на орендованій квартирі, щоб самі собі. Але все ж погодився на умови дружини.
Через три місяці він вже почав жалкувати, що пішов на поступки. Бабуся, Марія Михайлівна, виявилася з дуже сварливим характером. За кожну дрібницю вона відчитувала Ігоря та Олю. Наприклад, забули закрити хлібницю і все цілий день слухали, що гроші на хліб витратили, й хліб засох. Все марнотратство страшенне. І так за все, навіть якщо стілець стоїть не втому місці де він має стояти.
Оля майже не реагувала на бабусине бурмотання, так і Ігорю радила. Але він не міг просто не звертати уваги. Йому не подобалося те, що після важкого робочого дня він не може спокійно полежати у своїй кімнаті.
З появою дитини стало ще гірше, бабуся була постійно біля малечі. Навіть коли вночі, дитина поворухнеться, Марія Михайлівна вже в кімнаті. Постійно вказувала, що вони не так годують, не так купають, не так одягають. Оля також змінилася, стала нервовою, постійно невдоволена, що він багато часу проводить на роботі. Ігор дійсно став частіше затримуватися, щоб не чути постійних претензій від дружини та її бабусі. Якби не син то взагалі б не повертався.
Після того як сину Ярославу виповнилося два роки, Ігор все ж таки не витримав. Після чергового скандалу, за участі бабусі, він сказав Олі, що не хоче більше жити в цій квартирі. У відповідь від дружини почув: «Це твій вибір, ти можеш робити, що хочеш.»
Приїхав до батьківського дому, вони прийняли не ставлячи зайвих запитань. Не хотіли лізти в душу. Що вихідних забирав сина до себе. З Ольгою особливо не спілкувався, лише про сина. Хоча видно було, що вже засумували один за одним. Та ніхто не хотів іти на поступки.
Тих вихідних до батьків приїхав старший брат Ігоря, Віталій. Він не часто навідує їх, робота не дозволяє. Приїхав сам без родини, дружина на роботі, а діти на навчанні. Ввечері коли батьки пішли спати Віталій вирішив поговорити з меншим братом. Коли вислухав Ігоря, розповів свою ситуацію в родині.
Виявляється його дружина зараз у відпустці разом з дітьми, а до його батьків просто не хоче їхати. Що вона займається лише своєю зовнішністю, все, що їй потрібно це гроші. Дітей вона налаштовує проти нього, в них щодня сварки. За кожен його крок вона обсипає його критикою. І на відміну від Ігоревої Олі, його Оксана не хоче проводити з ним час.
Після нічної розмови з братом, Ігор задумався. Можливо й справді не все ж так погано як він собі придумав. Оля, мабуть, від втоми стала така, а можливо тому, що мало уваги від нього отримувала.
Тож відвозячи на наступний день сина, він сказав, що хоче жити разом з ними. Оля довго плакала та дорікала, що залишив її з сином.
Через місяць вони вже жили на орендованій квартирі. А відсвяткувавши десятиріччя подружнього життя, розуміють якої помилки ледь не зробили.
