Коли новоспеченого татуся привітали з народженням донечки, він зблід.

Я сиділа в палаті, й годувала свого синочка. Того ранку я стала мамою. До мене в палату привели молоду, симпатичну жінку, на ім’я Лідія. Вона привіталася й запитала чи всім тут хлопчиків видають. Я не зовсім зрозуміла її запитання, а перепитати не змогла. Ліду забрали в пологовий зал.
Через кілька годин Ліда з новонародженою донечкою були вже в палаті. Мама була виснаженою, але щасливою. За хвилину в палату постукали, й заглянув Лідин чоловік.
– Заходь, Сергію, поглянь яка в нас донечка красуня.
– Вітаю, вас з донечкою, нехай буде щаслива. – звернулася я до нього.
– Донечка? – запитав Сергій й блідий сів на край ліжка дружини. Мені здалося, що йому навіть стало зле.
– Донечка, Сергію. Он бачиш жінка, чергу на хлопчика раніше зайняла. – кивнула Ліда в мою сторону. – Тож всіх хлопців розібрали, а нам знову дівчинка дісталася.
– Ну, добре, ви відпочивайте, а я піду. Зателефонуй мені, добре. – Сергій поспішив з палати.
– Не звертайте уваги на його поведінку, – звернулася до мене Ліда. – він просто дуже сина хотів, а знову донечка.
– Та нічого страшного, донечки це ж помічниці, – підтримувала я її. – А за синочком ще раз сходите.
– О, ні, вже не будемо ходити по хлопчика. – Засміялася Ліда.
– Чому, зараз багато хто має по троє діток. От ми з чоловіком плануємо ще двох. – Сказала я.
– Ви знаєте, мабуть, мій Сергій зневірився. У нас в дома вже цілий жіночий батальйон. Це наша дев’ята донечка.
У мене навіть мову відняло, а Ліда продовжувала розповідь.
– Коли ми одружилися п’ятнадцять років тому, Сергій дуже мріяв про сина, він постійно розповідав що він йому купить й чого навчить. Коли народилася старша донька він сказав, що наступним буде син, він це відчував. Але видно, поганий з нього провидець. Та ви не звертайте на нього уваги, Сергій у мене дуже добрий. Донечок просто обожнює. Для своїх дівчаток на все готовий. Але за хлопчиком ми вже точно не підемо.
На наступний день Сергій знову приходив, він просто сяяв. Весь час розпитував Ліду як вона з донечкою почуваються. Та розповідав про кожну доньку які з ним залишилися в дома.
Пролежала з Лідою у палаті три дні й на виписку нас вели разом. Коли побачила як її зустрічають, то не втрималася й розплакалася. Тато стояв з величезним букетом білих лілій, а кожна донечка була з кулькою. Вони всі просто сяяли від щастя. Я була рада що є такі родини.
Рідні які прийшли зустрічати мене з синочком також замилувалися такою зустріччю. Коли розповіла своєму чоловікові про цю родину він був враженим. Після того примружив око й запитав: «Цікаво, а ми зможемо повторити їх подвиг? Я не проти мати свою футбольну команду.» Не знаю, що він в той час задумав, але сподіваюся, що просто пожартував. А Ліду й Сергія я поважаю, не кожен в наш час може наважитися мати стільки діток.