Повернувшись з роботи застала свого племінника за миттям посуду. Він почав розповідати мені про те яку домашню роботу виконав. А ще розповідав, що він усвідомив всі свої дії, більше такого не повториться. А ще йому дуже хочеться піти погуляти, він же пообіцяв своєму другові, а обіцянки порушувати не можна.
Я живу сама, але щоліта до мене привозять племінника Славка, йому десять років і він просто неймовірний шибеник. Від мене до моря десять хвилин пішки, тому й Славко в мене гостює щоліта. Поки сестра з чоловіком відпочивають від його винаходів, я потерпаю і падаю з ніг.
Після вчорашньої пригоди, веліла йому сидіти у квартирі й носа на двір не показувати. Річ у тім, що два дні тому на пару з сусідським хлопчаком Владиславом обірвали всі квіти на клумбі біля будинку. Вони десь чули, що всі жінки люблять квіти, тому пішли по квартирах нашого під’їзду роздавати радість. Хтось сварився на них, хтось сприйняв їх добрий жест з гумором.
Вчорашній випадок геть не вписався ні в які рамки. Додумалися шибеники постригти сусідського кота. Бач, вирішили, що йому жарко. Тож з красивого, пухнастого, перського кота він перетворився в облізлого сфінкса. Після такого довелося виписати прочухана, й пригрозити, що ще одне попадання, й він їде додому.
Подивилася на його благальні очі й не змогла не пустити, тим більше, що й так просидів у квартирі ввесь день. Пообіцявши бути чемним хлопчиком Славко миттю вискочив у двір. Я взялася готувати нам щось на вечерю, та й завтра вихідний потрібно щось наготовити, щоб весь день пробути на пляжі.
Через годину як я відпустила Славка, до мене прибіг малий сусід, той самий напарник мого племінника.
-Тьотя Аня, швиденько спустіться в низ до Славка! – гукнув Вадим і помчав до низу.
В мене вже все похололо в середині. Ну от що ж він знову втнув? Я не гаючи часу, у кімнатних капцях побігла в низ по сходах.
На подвір’ї, біля під’їзду стояла ватага дітей, та ще двоє – чоловік та жінка. Вони були солідно одягнуті й щось говорили моєму Славку. Ну все, думаю, таки я тебе завтра завезу до батьків, якщо зараз вирву з рук незнайомців. Лише б не дорого обійшлися твої витівки.
Підійшла ближче й побачила розгублений вигляд Славка, жінка підняла на мене очі й посміхнулася.
-Це твоя тітка? – запитала вона.
Славко кивнув, чоловік взяв мене за руку й почав дякувати, за те, що виховала такого відповідального хлопчика.
Виявляється коли хлопці вийшли у двір, перед ними зупинився дорогий автомобіль. Водій та його пасажирка поспішили по своїх правах. А хлопці обійшовши авто з іншого боку побачили біля водійських дверей гаманець та водійські права, що лежали просто на землі. Мабуть, водій спішив і не помітив як вони випали. Коли Славко з Вадимом оглянулися, ні водія, ні його пасажирки не було. Тож хлопці цілу годину, замість того, щоб гратися чекали на водія, й повернули свою знахідку.
-Ви розумієте, я лише в магазині помітив, що гаманця немає. Тому я дуже вдячний вашим хлопцям. Хотів їм віддячити, але вони надто сором’язливі, відмовляються брати. Візьміть, будь ласка, їм на морозиво. – чоловік простягнув мені 200 гривень.
Я була шокована, чого, чого, а такого не очікувала. Чоловік з жінкою сунули мені в руки купюру сіли в машину й поїхали. Того ж вечора хлопці ласували морозивом, а я була горда за них.
