Івану у спадок від дідуся залишилося житло, яке чоловік вирішив продати. Хороший будинок у центрі міста, велика площа, дуже вдале планування (три кімнати з різними входами), просторі кухня та вітальня. Просто мрія, а не житло. Тож квартира мало не одразу викликала зацікавлення в потенційних клієнтів.
Чоловік порахував, що за продаж квартири можна взяти досить пристойну суму. За ті гроші можна придбати добротну двокімнатну квартиру в новобудові. Що Іван і вирішив зробити. Цілими днями вони з дружиною бігали в пошуку хороших варіантів, але результатів не було. То квартира в не дуже доброму стані, то бюджет завеликий, то ще якісь проблеми.
– Для чого вам квартира? Заплатити такі великі гроші, щоб жити в коробці? Хіба воно вам треба? От як ви думаєте колись там жити з дітьми? Це не порівняти з власним будинком, – говорила теща.
Іван мовчки зітхнув. Вони ще навчаються, брати кредит не хотіли, постійного доходу немає.
– Я думаю, хорошим варіантом для вас буде будинок. Великий та просторий, де житиме вся сім’я, – переконувала теща. – А народяться у вас діти, я захочу приїхати до внуків, то де, по-вашому, спатиму? На кухні? Ну хай одна ніч, друга? А скільки так буде?
– Ірино Василівно, ви що з нами жити збираєтесь? – схвильованим голосом запитав Іван.
Це ти зараз такий самостійний. А народиться дитина, я подивлюсь, що робитимеш, як декілька ночей не поспиш. Ще дзвонити будеш та просити, щоб я приїхала допомогти з дитиною.
Іван, по правді, не був від цієї ідеї в захваті.
Колись жили по декілька сімей. І нічого. А хто нас на старість догляне? Звісно, ми б не проти жити з вами. Наша квартира й так залишиться доньці. Але ж в нас за містом є хороша ділянка, тож ми й планували побудувати там будинок для доньки, – переконував зятя тесть.
– Ну добре, але чому будинок я маю будувати тільки за свої кошти?
– Що це означає, “твої” кошти? – здивовано сказала теща. Ти – частина нашої сім’ї. Бюджет же у вас спільний. Нічого кращого немає, як жити у власному помешканні. Город, грядки, власне подвір’я. Все своє, домашнє. Та й ми завжди збоку.
Ну звісно, дуже добре теща з тестем продумали. На власній землі збудувати будинок за кошти Івана.
– А якщо ви розлучитесь, – спитав батько Івана, – як тоді будинок ділити будете? Та й чи зможете це зробити взагалі?
Іван не став слухати батьків дружини, і вже за тиждень знайшов ідеальний варіант житла. Тато його оформив нерухомість на себе. А потім написав дарування на сина. Тепер квартира – власність Івана. А тесть з тещею ще довго ображалися на зятя, але це тільки їхня справа.
