Пів року тому моя знайома віддавала заміж свою доньку. Люди вони заможні, тож весілля справляли пишне. Замовили дорогий ресторан, тамаду, виїзна церемонія, дружки в однакових платтях, нареченій сукню шили на замовлення. Все подвір’я було в дорогих машинах, а самі молоді їхали на лімузині. Я не могла надивитись на їхнє весілля, сусіди навколо тільки очі витріщили.
Церемонія в парку, потім ресторан за шістдесят кілометрів від нашого села, а молоді ночували в готелі, щоб ніхто їм не заважав. Вже через тиждень після святкування вони щасливі відправились в Туреччину на відпочинок. Батьки нареченого подарували дітям путівки. Аж на дванадцять днів, щоб молода сім’я змогла відпочити та побути тільки удвох.
Поки молоді відпочивали, батьки з обох сторін стали вирішувати, де їхні діти житимуть. Спочатку дійшли згоди орендувати дітям квартиру, а далі вирішили придбати їм власне житло в центрі міста.
А через декілька днів все вже було готово. Батьки з обох сторін чекали дітей з радісною звісткою – тепер у них буде орендована квартира, але скоро їм придбають власне житло.
Настав день, коли молоді мали повертатися з відпочинку, батьки радісно зустрічали їх в аеропорту, щоб повідомити про сюрприз.
І тут першим вийшов чоловік, тільки без своєї дружини. Батьки бігом кинулись до нього, бо думали, що з їхньою дочкою щось трапилось. Стали розпитувати його все.
– Немає в мене більше дружини, я з нею розлучаюсь. Мені така не потрібна, – він крикнув та побіг з валізою до таксі. Його батько з матір’ю не могли зрозуміти, що трапилось, тому швидко кинулись вслід за сином.
Аж тут і новоспечена дружина вийшла. Вона ледь тягнула свою валізу, опустивши голову вниз. Побачивши батьків, кинулась їх обіймати та плакати. Вони не могли зрозуміти, що між молодими трапилось. Так простояли ще з хвилин п’ятнадцять, а потім викликали таксі та поїхали додому.
І тільки вдома дочка почала розповідати мамі, що між ними трапилось. До весілля молоді ні дня не жили разом, тож гадки не мали, як кожен з них поводить себе в побуті. Після року стосунків вони одразу вирішили одружитися. Батьки з обох сторін були заможними, тож нічого проти їхнього союзу не мали.
Тільки одна справа разом гуляти, розважатись, а зовсім інша – жити сімейним життям та увесь час знаходитися під одним дахом. Як почали один одному висувати претензії та показувати своє “я”, то й досі дівчина заспокоїтись не може. У воді їй не подобається, на пляжі занадто жарко, в номері не комфортно, їжа не підходить. Почала капризувати, як дитина. Попросив випрати футболку, бо забруднив їжею, так вона почала висувати претензії, чого це вона повинна прати його одяг руками.
На території наречений познайомився з хлопцями та пішов з ними на пиво, вона ж не пішла, бо не любить шумних компаній. Він увесь час кудись би тільки їздив, дівчина ж воліє, щоб її ніхто не чіпав.
Так і розсварились. Як діти обоє. І це вони ще разом нормально не жили. Батьки спочатку навіть намагались зберегти їх сім’ю, а коли зрозуміли, що безсилі перед впертістю своїх дітей, опустили руки.
Так молоді розлучились, навіть не поживши толком. Шлюб проіснував два тижні. Сусіди ще довго мали що обговорювати.
Але дівчина і зовсім не шкодує, ходить горда. Мовляв, краще зразу розбігтись, аніж все життя мучити одне одного. Хто знає, може вони й мають рацію.
