В пологовому було самотньо. Мене поклали на збереження. Зі мною в палаті лежала жіночка років сорока. Вона народжувала вдруге. До неї чоловіки приходив кожен день. Вона завжди сіяла, коли годинник показував вісім вечора. Це означало, що зараз з’явиться її коханий. Він привозив багато фруктів та кросворди. Моя сусідка обожнювала розгадувати їх. Кожного вечора, як тільки йшов її чоловік, вона брала олівець і поринала в світ загадок.
Я заздрила їй. Вона мала міцну сім’ю. Я залишилася сама. Мій хлопець покинув мене. Він вимагав позбутися дитини, але я не змогла. Завжди хотіла бути мамою. До мене ніхто не приходив впродовж тижня. Скоро, все змінилося.
— Привіт, Оксанко. — В порозі стояв Дмитро.
Хлопець бігав за мною ще зі школи. Він почав провідувати мене. Я противилася його візитам. Хотілося бачити свого хлопця, від якого вагітна.
Моя сусідка якимось чином зрозуміла мою проблему. Вона завжди привітно вітала Дмитра. Він приносив мені книги, смачну їжу, цікавився моїм самопочуттям. Хлопець старався для мого комфорту. В замін нічого не вимагав.
— Доню, придивися до нього. — Порадила моя сусідка.
Вона народила перша, я — друга. Ми не бачилися багато років. Зустрілися випадково. Пройшло трішки більше, ніж сім років, від дня наших пологів. Вона вела дитину в перший клас.
— Господи! Привіт, доню! Якою ти гарною стала! А хто це тут в нас? — Моя колишня сусідка по палаті, звернула увагу на мого сина.
— Добрий день! Давно не бачилися. — До нас підійшов Дмитро. Моя сусідка усміхнулася широкою посмішкою.
Ми одружилися одразу після моїх пологів. Я дослухалася до поради старшої жінки, надала перевагу Дмитру. Він виявився чудовим чоловіком. Таку велику кількість підтримки, кохання та тепла, я отримала вперше. Хлопець прийняв мою дитину, як рідну. Син знає правду про свого батька, але його вчинок не оцінює. Він сказав, що його батько Дмитро. Того, рідного, він навіть бачити не хоче.
Наша сім’я живе добре. Ми плануємо відправитися в пологовий за другою дитиною. Хочемо дівчинку, для повного комплекту.
