В моїх батьків дивні стосунки. Я не підтримую батька. Він мені 0гuдnuй. Я бачив, як страждала мама всі ці роки. Вона плAkAлA ночами, а вдень – вдавала щастя.
Мама познайомилася з батьком в університеті. Вона навчалася на філолога. Батько був ректором. Він любив міняти жінок ледь не щотижня. Складалося враження, що батько збирає якісь досягнення. Для нього жінки були і є медальками. Батько кожну жінку записував в свій записник.
До своїх майже сорока років, він мав стосунки з 300+ жінками. В нього були руді, блондинки, чорняві, смуглі, білі, стрункі та повненькі. Жінки на будь-який смак. В тому записнику батько описував їхні стосунки. Всі місця, куди вони ходили, що пили, про що вели бесіду. Про ліжко теж детально писав.
Коли мама закохалася в батька, він одразу це помітив. Романи зі студентками були не рідкі для нього. Він казав, ніби теж закохався в маму. Одразу дав їй почитати той записник, ніби для завоювання її довіри. Мама прочитала кожну сторінку. Вона не зрадила своїм почуттям.
В кінці маминого навчання, батьки побралися. Мама завагітніла через декілька місяців. Народила мене. Через три роки з’явився брат. Ми жили добре, з точки зору фінансів. Батька не бачили. Він не пропадав на роботі. Той старий кобель бігав до молодих дівчат. Він продовжував здобувати «медальки».
Мама плакала ночами. Вона не хотіла руйнувати шлюб. Вважала батька важливою складовою сім’ї. Думка гарна, але я свого батька не бачив. Він грів ліжка сотні жінок. Не знаю. На скільки вріс його список й не хочу знати. Я бачив cтpAждAння мами, її сльози, відчай. Як можна в таких умовах любити свого батька?
Я підріс. Почав просити маму розлучитися, але вона не хотіла. Вона любить його досі. Схоже, батько її єдине кохання. Він майже не з’являється вдома. Не бачимо його тижнями. Батька нічого не дивує. Він вважає, що робить достатньо для сім’ї.
В батька дивне бачення сім’ї, стосунків, взагалі життя. Мені шкода мою маму. Я добре засвоїв одне: батько завжди буде зраджувати, а мама буде його вибачати. Страждаємо ми: брат і я.
