Те, що трапилось з моєю подругою, показало — все в житті повертається бумерангом. Причому тоді, коли зовсім цього не чекаєш. У мене є давня подруга дитинства, звуть її Тетяна. Ще в школі вона була набагато впевненішою в собі, ніж я. Усюди намагалась бути лідером, чогось прагнула, в той час, коли я просто цінувала те, що маю.
Минув час, кожна з нас вийшла заміж. Я справила своє весілля на рік пізніше за Таню. У кожної з нас народились діти, в мене — син та дочка, в неї — дві дочки. Ми частенько відпочивали сім’ями, ходили одні до одних в гості, були справжніми подругами. Але я стала помічати якесь невдоволення в її голосі. Чоловік у неї був хороший, без шкідливих звичок, працював, приносив у дім гроші, дбав про неї та дітей. Тільки Тетяні було мало коштів, котрі він заробляв.
Це трапилось десять років тому. Зателефонувала моя подружка, під час розмови вона сказала, ніби хоче мені дещо розказати. За пів години Таня сиділа в мене та плакала, що її чоловіка звільнили з роботи, тож тепер вона не знає, як жити далі. Сестра запропонувала їй поїхати за кордон заробити трохи грошей. Тетяна погодилась, але дуже переживала, як будуть її доньки без матері. Старшій на той час було дванадцять років, молодшій — дев’ять.
Їй було важко залишити діток, але інших варіантів не було. Я просила подругу все-таки добре подумати, адже фінансові труднощі тимчасові, а діти хочуть маминої опіки.
Але Таня вже давно знала своє. Її не міг стримати ні чоловік, котрий на колінах благав не їхати, ні діти, які слізно просили маму їх не залишати. Подруга переконала всіх — вона заробить та скоро повернеться, і все в них нарешті налагодиться.
А за певний час я зустріла Тетяниного чоловіка. Він жалівся, що його дружина подзвонила та хоче розлучення, бо багатий чех зробив їй пропозицію. Я мало не впала, почувши це. Тетяна просила не тримати на неї зла, адже вона більше не хоче жити в злиднях. Ми були дуже здивовані, бо ніхто не чекав такого повороту подій. Та найбільше в цій ситуації шкода дітей. Досі перед очима день від’їзду Тані, коли її дівчатка притулились до батькового плеча, не знаючи, що ж їх чекає далі.
Минули роки, донечки стали дорослими, створили власні сім’ї, чоловік Тетяни так більше й не одружився, а весь цей час жив для дітей. Подруга навіть не давала про себе чути. Доньки не хотіли бачити свою маму.
А недавно Таня повернулась. Як виявилось, вона нарешті згадала про дітей, за якими дуже скучила. Тільки ні одна з них не впустила матір у свій дім, заявивши, що її для них не існує.
Рідні батьки Тетяни теж не пробачили своєї доньки, тож вона залишилася самотньою, нікому не потрібною жінкою. Її багатий чоловік помер, а його діти швидко поставили Таню на місце. Подружка ще й сильно захворіла, тож їй був потрібний догляд.
Мені стало її шкода, тому я вирішила прийняти Таню до себе:
– Ти можеш переночувати в мене декілька днів, а далі думай, як жити. Ти негідно вчинила із власними дітьми, тож тепер маєш віддачу. Тебе не було в найважливіші моменти їхнього життя, а зараз настав час, коли тебе для них немає.
Таня гірко плакала всю ніч, я бачила, що вона неабияк шкодує про свій вчинок. Я не могла на це спокійно дивитися, тому вирішила дозволити їй певний час пожити в мене. Надіюсь, колись подрузі вдасться випросити вибачення у власних доньок, але я розумію, вони в праві ображатися на рідну матір.
Після цього хочеться сказати — дбайте не тільки про себе, а й про своїх близьких. Правду говорять: “Що посієш, те й пожнеш”. Бо все в житті повертається до нас бумерангом.
