Я випадково підслухала розмову матері з дорослою донькою. Вони говорили про стосунки. Доньці було десь тридцять з хвостиком. Точну цифру не пам’ятаю.
Наскільки я зрозуміла, в дівчини не вдалися чергові стосунки. Вона казала:
— Мамо, я знову витратила час в нікуди. Я не хочу бути самотньою, але ці невдачі забирають в мене усі сили.
— Доню, я чудово тебе розумію. Ти пам’ятаєш, яким був твій батько в мене?
Донька важко видихнула повітря.
— Точно не першим.
— Скільки років я шукала своє щастя?
— Двадцять…
— Бачиш. – Мати усміхнулася широкою посмішкою. – Я ніколи не здавалася. Розумієш, є люди, яким пощастило з першої спроби. Вони знайшли своє кохання без особливих зусиль.
— Щастить їм… – Сказала донька, сумно дивлячись в свою чашку.
— Хтось влучив з другої спроби, інші – з третьої.
— Що тоді з нами не так? – Розізлилася донька. – Ми півжиття витрачаємо на пошуки пари для стосунків!
— А є, донь, такі, як ми. Ми пливемо наче проти течії. Життя нам натякає на самотність. Воно прямо каже, будьте самотніми, ставайте одиначками, щастя вам не світить! Що ми робимо? Не погоджуємося. Ми кидаємо виклик долі. Ми пливемо проти течії, щоб знайти наше кохання, яке, так само, як і ми, пливе проти течії. Людина, яка тобі призначена, може теж повірити в знаки долі і закинути пошуки. Поставити на собі хрест. Запам’ятай, доню, доля не завжди знає, як тобі краще. Її можна та потрібно змінювати. Ніколи не опускай руки! Твоя щастя залежить тільки від тебе!
Донька уважно слухала маму. Вона не перебивала та постійно кивала. В кінці маминої промови, запитала:
— А може таке бути, що доля підсовує мені не тих людей?
— Звісно, голубко моя! Ти тільки подумай, гарненько подумай, скільки свого часу, ти витратила не туди, не на того? Можливо ти одразу знала, що він не твоя доля, а може ти не хотіла стосунків, але погоджувалася, бо боялася прогавити своє щастя? Це все затримує твою зустріч з тією самою, твоєю людиною!
Донька мічно обійняла матір. Їх обличчя сяяли від посмішок.
Я добренько забумалася над цією мідрістю. Та жінка, ким би вона не була, має рацію! Вона тонко помітила усе, про що я думала давно. Буває таке, що людина прожила 70 років на самоті і тільки в глибокій старості знайшла саме свою людину! Часті випадки, коли кидаються на перших ліпших, щоб закрити потребу в коханні. Нічим хорошим такі союзи не закінчуються, бо, як сказала та мудра жінка, людина тільки подовжує час зустрічі зі своєю людиною.
