Моя дружина більше не викликала в мене позитивних почуттів. Я не міг дивитися на неї без злості та роздратування. Вона більше не виглядала, як в молодості. Я розумію, пройшло тринадцять років від дня нашого знайомства. Ми не молодіємо, але можна за собою слідкувати.
Дружина ставилася спокійно до мого бажання розлучитися. Вона бачила проблему в мені. Сказала, ніби це я припинив старатися. Вона дорікнула мені за брак подарунків, уваги та часу лише для двох. Казала, я багато часу проводжу на роботу, тому мало вкладаюся в сім’ю. Може вона має рацію. Останнім часом, я не спішив додому. Мені не хотілося приходити у власну квартиру. Я намагався затриматися на довше, брав додаткову роботу і постійно усіх підміняв.
Ми розлучилися мирно. Я залишив квартиру дружині та сину. Сам пішов на орендоване житло. Я хотів трішки пожити в своє задоволення, а потім подумати про купівлю квартири для себе. Гроші витрачав на власні потреби. Давно такого не робив. Раніше все йшло на сім’ю. Я придбав новий одяг, розширив коло знайомих й встиг поїздити по країні.
Я робив те, що хотів, але задоволення тривало не довго. Мої мрії збулися. Чому задоволення вічно покидає мене? В таких роздумах минув рік. Я шукав причину в собі, в своєму оточені, але все розставив на місця сімейний альбом. Гортав його годинами. Навіщо забрав його? Я не знав. Хоча ні. Знав, але визнавати не хотів. Правда в тому, що я сумував за сім’єю. Я досі кохав свою дружину.
Мені знадобилося декілька місяців, щоб написати їй. Я не міг зібратися з силами, але, коли нарешті взяв всю свою волю в кулак, життя пішло в гору. Дружина відчувала те саме. Вона сумувала за мною. Я приїхав до неї. Хотів забрати на побачення. Наші стосунки почалися з самого спочатку.
Дружина знову одягала гарні сукні, які підкреслювали її пишні форми. Я давно забув про її вроду. Вік взагалі не зіпсував її. Чарівний голос, моєї коханої, я готовий слухати вічність. Ми робили те, що й в молодості. Наші стосунки стали нагадувати нам про наше велике кохання.
Ми знову розписалися. Я повернувся в сім’ю. Нам не довелося довго шукати причину розлучення. Все було просто. Ми не приділяли часу один одному. Були занадто заклопотані роботами, грошима, дитиною і безліччю інших справ. Ми забули про себе, про один одного. Така банальна причина, яка могла вартувати нам сім’ї. Добре, що ми вчасно оговталися і повернули втрачене. Я не хочу більше жити без своєї коханої. Вона потрібна мені, як повітря. Якщо мені в голову знову прийде ідея розлучення, я згадаю про найгірші півтора року без сім’ї і швидко відкину дурнуваті думки.
