Люди часто дивуються, коли читають історії 3pAд. Дивує їх все: як вдалося приховати?; чому ніхто не бачив «ознак» зради?; невже інші, свідки зради, нічого не говорили потерпілій(ому)? Якісно, не бачили, казали – відповіді на ці запитання. Людина до останнього не хоче вірити у щось не приємне. Натура в нас така! Потрібно перебрати всі «можливі» варіанти, розчаруватися в них, а тільки тоді повірити в правду.
Історія трапилася в сім’ї моєї подруги. Ми жили в одному під’їзді, її син, Семен, з дружиною – в сусідньому. В дворі всі один одного знали. Плітки розходилися швидко. Їх поширювали всі, навіть діти. Правді останні не розуміли цього. Вони повторювали слова дорослих бездумно. Ось так, від маленькою дівчинки Оленки, я дізналася про особисте життя дружини Семена. У Катерини роман з найкращим другом Семеном. Про це знали усі, окрім мене. Я поспішила до подруги. Хотіла дізнатися про все з перших вуст.
Інна гірко заплакала, почувши моє запитання. Подругу ледь вдалося заспокоїти. Вона прийшла до тями за чашечкою ромашкового чаю.
— Все почалося рік тому…
Олег – друг Семена – зламав ногу. Дружина пішла від нього, на сиділку не було грошей, рідних немає, а допомога потрібна. Олег намагався справлятися самотужки, але в нього погано виходило. Він соромився просити в когось допомоги. Хоча, він не думав, нібито хтось погодиться подивитися безкоштовно за чужою людиною.
Семен бачив муки друга. Він запропонував йому допомогу власної дружини.
— Ох, ти що! – Вперся чоловік. – Дивно воно якось! Чого це твоя Катря буде до мене бігати. Ні, ні, ні! Не пропонуй таке! Я це… Якось сам… Потихеньку…
— Не верзи дурниць! Вона сама запропонувала! – Сказав Семен. – Вона після роботи заскочить до тебе. Приготує якогось супу, хутенько порядок наведе, з ліками допоможе і все буде добре! Головне, не соромся її. Вона жінка проста, без закидонів!
Ковтаючи гордість, Олег погодився. Допомога дійсно не завадить. Хоча б в перший місяць! Далі він сам. Потрошку, потихеньку всі справи поробить.
Катя кожного дня бігала до Олега. Вона приходила рівно в сім годин вечора. Жінка допомагала чоловікові з прийомом ліків, варила йому їжі, наводила лад, продукти купувала. Олег спочатку червонів. Йому було надзвичайно ніяково. Давно жінка не доглядала його. Катя механічно виконувала свою роботу. Вона любила допомагати іншим. Жінка бачила в цьому своє покликання. Не дарма пішла вчитися на медсестру!
Олег довго звикав до Каті. Перший тиждень, намагався вдавати з себе меблі. Він говорив чітко по ділу, коли Катя була налаштована на дружню розмову. Чоловік був скупим на емоції, але не довго. Катя розтопила його серце.
Вечеряв сам, як тільки Катя покидала його оселю. Якось, Олег задумався над усією цією ситуацією. Жінка біжить до нього після роботи, робить великий шмат роботи, а потім біжить наводи лад вдома. Олег навіть не пропонує їй чаю! Що вже говорити про вечерю… Жінка точно голодна та замучена після важкої роботи.
— Катю, — тихенько позвав Олег, — не хочете зі мною повечеряти?
Губи жінки розплилися в посмішці.
— З великим задоволенням!
Від тоді вони їли вдвох, наче чоловік та дружина. Катя розповідала про роботу. В неї надзвичайно цікава професія. Головне те, що жінка обожнює свою роботу й вкладає в неї всю душу. Олег ділився смішними випадками з життя. В нього їх зібралося чимало.
— Справді?! – Вигукнула Катя, почувши чергову Олегову історію. – Навіщо ж він поліз в гіпсі плавати?!
— Бо всі полізли!
— Господи! – Жінка залилася гучним сміхом.
Олег давно припинив шкодувати через поламану ногу. Чудово живеться. До нього ходить найкраща в світі жінка, яку він покохав. Він відчував від Каті взаємність. У всякомі разі, він хотів думати, що його почуття взаємні. Дні Олега наповнилися фарбами. В них з’явився якийсь сенс. Чоловік жив очікуванням Каті.
Вона підсідала ближче, коли вони сідали вечеряти. Жінка вдягала нові сукні та фарбувала губи червоною помадою. Якось Олег зробив їй комплімент, похвалив її спідницю.
— Ой, що ти! Їй сто років! Вона лежала в шафі, пилюку збирала. Я не носила її, бо не знала куди вдягти.
— Чому зараз згадал про неї?
— Ну, таке… Настрій з’явився. Розумієш? – Катя посміхнулася якоюсь новою посмішкою.
Місяці пролетіли швидко. Олегу більше не потрібна була допомога Каті. Він гречно подякував їй і Семену. Здається, життя має війти в стару колію. Він знову сам, повернувся на роботу, а в квартирі його чекають магазині пельмені. Він більше не куштуватиме самчних Катіних страв, не почує її дзвінкого сміху, не поговорить про роботу. Олег сумував за Катею. Він розумів, то дружина друга, але серце не підвласне йому.
Олег схопив телефон і написав Каті:
«Мені не вистачає тебе! Я сумую, бо постійно думаю про твоє волосся, сміх та наші розмови. Будь ласка, погуляй зі мною в парку! Чи давай разом сходимо в кіно! Благаю, Катю, давай мені надію!»
Катя написала час і місце. Так все почалося.
Вони не ховалися. В маленькому місті це заважко. Хтось точно побачив би Катю біля під’їзду Олега чи зустрів би в тому самому кіно.
— Навіщо ховатися? – Скаже потім Катя. – Ці хованки забирають занадто багато сил. Краще витратити їх на нові стосунки!
Олег дарував Каті квіти, з якими вона потім йшла додому. Семену казала правду – Олег подарував. Семен ігнорував все, що бачив. Він не хотів вірити. Не хотів руйнувати життя, якому присвятив тринадцять років. Семен любив Катю. Вони разом зі школи. Він навіть не думав, ніби вона може кудись від нього дітися. Це ж Катя! Вона завжди поряд. Так буде завжди!
Семену приносили знімки, на яких цілувалися його друг та дружина. Про роман його дружини пліткували прямо при ньому. Семен вперто закривав вуха, очі й прикидувався німим. Навіть коли рідна мати прийшла в сльозах, чоловік не забажав бачити правду.
— Сину! Ти взагалі розум втратив?! Ти що, в бункері сидиш?! Твоя дружина спить з іншим чоловіком. Ба, більше! З твоїм другом! Ти що робиш?! Пускаєш її до нього в новій сукні, ще й грошей зверху даєш. Діти на це дивляться! Яку розпусту їм показує їхня мати?! Срам! Де таке видано?! Господи! Немає мені спокою на старості років! – Голосила жінка.
— Мамо, заспокойся. – Спокійно казав Семен. – То все злі язики. Катя ніколи не зробить… чогось такого.
— Якого?!
— Ну, такого… Ти знаєш!
— Не зрадить?! Називай речі своїми іменами! Твоя жінка тобі зраджує! Зра-джу-є! Чуєш?! І не аби з ким! З найкращим другом! Олег, як і Катя, втратив совість та мораль!
На якийсь час в квартирі запанувала тиша.
— Ти не думав, що вони давно вже… — Почала говорити літня жінка, але не закінчила речення. Семен хутко перебив її.
— Ні, ні, ні! Що ти! Я ж тобі кажу! Злі язики. Моя Катя вірна.
Я дивилася на подругу широко розкритими очима.
— Вона йому мізки промила? — Питаю.
— Схоже на те! Він досі не вірить. Вона другий тиждень живе в Олега. Кожен день перевозить до нього пакетик речей.
— А що Семен?
Подруга затряслася від гніву. Її обличчя вмить стало червоним від люті.
— Питає в неї, коли воня повернеться додому? Уявляєш!?
Ні, я не уявляла. Катя забрала доньку з собою. Вона перевозила речі впродовж шести місяців. Квартира була Семенова, тому вона не могла на неї претендувати. Дісталося житло від бабусі. Хвилювало це Катю? Не дуже. Вона з легкістю залишила все, що вона нажила разом з Семеном.
Тільки коли Катя забрала останні шкарпетки, Семен прозрів. Він впав в жихливу депресію. Своє горе топив у пляшці. Чоловік все ще відмовлявся вірити у реальність. Він шукав причину розпаду сім’ї. Здається, все було добре. Коли все пішло шкереберть? Точно! Він сам винен! Відправив свою дружину до іншого чоловіка. Про що він думав!? Яким же дурнем потрібно бути, щоб втнути потібне?
Катя та Олег були щасливі. Жінка стверджувала, ніби давно думала про розлучення. Їй не вистачало сімейного тепла. Семен постійно пропадав на роботі або відпочивав з друзями. Вони не сиділи за сімейним столом, не ділилися подіями з життя. Катя жила з Семеном, бо звикла до нього. Вона ніколи не думала про іншого чоловіка, тим паче про Олега. Для неї самої було дивним почати з ним стосунки. Вона полюбила його, що тут ще казати. Олег ідеально їй підходить, а вона йому. Донька не заперечувала. Вона спокійно перенесла розрив батьків. Їй не забороняли ходити до батька. Дитина сама не захотіла. Від її справжнього тата не залишилося жодного сліду. Замість нього з’явився новий, який їв оковиту замість сніданку, обіду та вечері.
Семен втратив роботу. Інна сама оплачувала квартиру сина. Жінка піклувалася про нього. Постійно бачила щасливу Катю. Вона ходила в той самий магазин, щой й Інна. Жінка віталася з колишньою свекрухою. Вона намагалася робити вигляд, ніби нічого не сталося. Інна не бажала приймати участь в цьому цирку! Вона ігнорувала колишню невістку. Катю це хвилювало? Ніскілечки! Її життя йшло в гору. Вона почувала себе чудово. Жінка нарешті знайшла кохання «всього свого життя», як вона казала подругам. З одного боку, вона не несе відповідальності за проблеми Семена, а з іншого – її вчинок не дуже красивий.
