Того дня чоловік Ірини повернувся додому засмучений. Він довго мовчав, а потім за вечерею почав розповідати, що трапилось.
Виявилось, все майно – а це автомобіль, земельну ділянку за містом та квартиру, батьки залишили його рідній молодшій сестрі. Мама з татом зібрали вже всі необхідні документи, тож тепер все записане на сестру.
Ірина не могла повірити, що вони можуть так вчинити зі своїм рідним сином. Вони обоє не розуміли, навіщо Марії все багатство – вона працює, має власне авто, квартиру. Сім’ї сестра чоловіка не має. А в них двоє дітей, і живуть вони вже десять років по орендованих квартирах.
Ірина вислухала чоловіка, а ввечері наважилась набрати свекрусі. Почала скаржитися свекрусі на життя, що ледь кінці з кінцями зводять, а ще вони обоє розраховували в майбутньому на допомогу з боку батьків. Як вони взагалі могли переписати все на доньку, якщо рідний син живе на орендованих квартирах?
– А ви хіба знаєте, що я цілих два тижні пролежала в лікарні? Так і знала! Не знаєш! Ви навіть жодного разу не подзвонили, щоб запитати, як моє самопочуття. Біля мене весь час була донька. Вона щодня з ранку до вечора сиділа зі мною, приносила їсти, купляла ліки. І дня не було, щоб вона не зайшла мене провідати. Так було завжди. Вона цікавиться нашим здоров’ям, піклується про нас. А що дочка сім’ї ще не має – не проблема, все в неї буде. Тепер не ображайтесь на нас. Як ви до нас ставитесь, так і ми до вас. Ви чого хотіли?
Ірина поклала слухавку та вирішила більше до них не телефонувати.
Того вечора свекруху саме виписали з лікарні, дочка привезла її додому. Одягла мамі на голову хустку та заходилась розкладати продукти й готувати вечерю. Всі разом розпакували речі. Мама дивилась на дочку та посміхалась.
А потім донька обернулась до тата та сказала, щоб той святково одягнувся, бо до них на вечерю прийде її наречений. У цю мить раділи всі.
