Ми з Юрою одружені вже понад десять років, обоє любимо посидіти з гостями, поспілкуватися. Але останні два роки ми не запрошуємо до себе гостей. Все через його рідню.
Останнього разу всі родичі збиралися два роки тому на дні народженні мого чоловіка. Але після шквалу крити в мою адресу з уст родичів мого чоловіка, я сказала, що це останнє сімейне свято у нас вдома.
Річ у тім, що свекруха та її дві доньки дуже себе люблять. Вони вважають, що лише вони найкращі господині, найкращі мами, ні в чому їм немає рівних. В спілкуванні у них немає ніякого такту, говорять все, що їм збреде в голови.
Я для них об’єкт для критики. Щоб я не зробила, щоб не приготувала, все не так. Я маю кілька перевірених часом рецептів, які готую ще з юності, моя мама кухар, бабуся кондитер, тож мене ще з дитинства вчили смачно готувати.
Жодне свято не обходилося без моєї качки, без фаршированої риби, кількох салатів, різних м’ясних та фруктових нарізок. На кожне свято я знаходила якийсь новий рецепт. А ще обов’язково торт – йому я приділяла завжди особливе значення. Це були не просто коржі з кремом, я підбирала тематику прикрашаючи, компонувала смаки. Але жодне з моїх блюд не було нормально оцінено, абсолютно все критикувалося.
Останнього застілля я почула про те, що качка надто пересушена. Що риба зараз не актуальна. А салати майже ніхто не їсть. Нарізка зроблена не правильно, так ніхто не виставляє, не компонує, до того ж шматочки виявляється не так порізані. Коли страва дійшла до десерту, то торт оцінили на трієчку, мовляв, навіщо стільки часу морочилася якщо можна було придбати у магазині. Хоча при цьому, вони гарно наминали мої страви.
Мої батьки не змогли довго сидіти в такій компанії тож попрощалися й пішли. Перед виходом мама мене обійняла й прошепотіла: «Твої страви бездоганні, а вони просто заздрять.»
Я дуже образилася на родичів мого чоловіка. Після того випадку більше не влаштовую святкувань у нас в дома.
