Моє життя було сплановане з самого початку, та таке враження, що й на тому світі в мене буде все за правилами та по списочку. Мерзенне відчуття, ніколи та нікому не побажаю такого.
Якось так склалось, що мої батьки дуже старої закалки. Вони знайшли мені нареченого, як тільки я народилась. вклали з його родиною договір про одруження, та чекали, поки я достигну потрібного віку. Ми ніколи не бачились. Такі собі перспективи. Ти не маєш свого життя абсолютно. Живеш як тобі скажуть. Навіть думати не потрібно.
Коли я закінчувала одинадцятий клас, то зустріла хлопця. Повна протилежність мені. Він повністю спонтанний. Що стукнуло в голову, те й зробив. Захотів піти поїсти серед уроку – пішов. Захотів піти додому, коли мало минув друг урок – на здоров’я. він ніколи не думав про те, як одягатися, що говорити, та що подумають люди. Банально, але це його життя так мене притягнуло, що одного разу я просто встала та пішла за ним. Та більше не повернулась. Ні на уроки. Ні додому. Ні до колишнього життя.
Брешу. Додому таки повернулась, по речі та відкладені гроші. Написала батькам записочку, поклала на стіл та пішла. Можливо, вони мене пробачать, а можливо ні. Це їхнє життя. Я такого не хочу.
Можна було б подумати, що ми почали зустрічатись з тим хлопцем, завели дітей та жили довго та щасливо. Проте ні. Він виявився ще тим козлом. Характер в нього був мерзенний. Але це нічого, товаришувати було нормально. Єдине, що звикнути до манер його поведінки та він стане найкращим другом життя. Він допоміг мені розпочати нове життя. Втікти від того правильного хаосу. більше мені не потрібно було. Я не прагнула відносин, та не хотіла жити по списочку.
Коли приходить розуміння, що це твоє життя, і що за тебе його проживають інші люди, залишивши справжню тебе в стороні, на лавці запасних, тебе не має ніщо спиняти. Життя одне. Та хто знає, довге воно буде, чи коротке. Які люди в ньому будуть, та що доведеться пережити. Не варто витрачати його просто так. Плисти за течією й не думати, що ж тебе чекає далі.
Всі люди які тобі зустрічаються або сприймають тебе та твої погляди, або вам не по дорозі. Якою б людиною ти не був – в тілі, чи худим. З недоліками шкіри, чи ідеальним, ти є ти. В тебе своя доля, не варто хвилюватись, що ти не такий, та підлаштовуватись. Ні хто не казав, що життя легке. Воно просто є, все решта за тобою.
