Коли наша донька вийшла заміж, наше з дружиною життя повністю змінилось. Між нами з’явився якийсь холод та байдужість одне до одного. Живучи тільки вдвох, ми могли весь день не розмовляти, жінка весь час з кимось говорила по телефону чи просто сиділа в телефоні. А мені і зовсім нудно було.
Тоді я й надумав придбати дачу. Думав, це хороша нагода стати ближчими. Ми б удвох щоліта їздили туди, мали б все домашнє, більше б розмовляли за спільною справою. Втім, дружина вважала це поганою ідеєю. Зрештою, мені таки вдалось її вмовити.
Весною Марина допомогла мені обробити грядки, посіяти розсаду. За певний час їй це просто надоїло, і все почало заростати. Все літо я працював на дачі, в той час, як вона сиділа в телефоні, сказавши, що дача не для неї, тут жодних умов. Я і їсти сам готував.
А у вересні, коли потрібно було копати картоплю, дружина навіть не поїхала зі мною.
Прийшлось зі всім справлятися самому. Недавно я познайомився з нашою сусідкою по дачі. Вона виявилася дуже хорошою людиною, живе без чоловіка, діти в іншому місті. Їй, як і мені, подобається працювати на землі. Мені далеко не двадцять, але відчуваю, що закохався. Хочу бути з цією жінкою до кінця свого життя. Тільки не знаю, якою буде реакція доньки та родичів. Швидше за все, зимуватиму на дачі з нею.
З дружиною нас і так нічого більше не пов’язує, неозброєним оком видно, що я їй не потрібний. Що порадите?
