Після дванадцяти років спільного сімейного життя з чоловіком ми вирішили, що краще буде p0злyчuтucя. Конкретної причини такого нашого рішення не було, просто в один момент ми зрозуміли, що нас нічого не пов’язує. Налагоджувати те, чого давно не було, сенсу нема.
Квартира, в якій ми прожили все своє життя була придбана нами обома, проте більшу частину коштів, звісно, вклав чоловік, адже ще до одруження він декілька років їздив на заробітки. Мої батьки лише трохи помогли з ремонтами.
Після нашого розлучення чоловік переїхав жити до своїх батьків, а ту квартиру залишив нам з сином. Спочатку вони прийняли його до себе, але в однокімнатній квартирі місця було обмаль, і зрозуміло, що жити утрьох там зовсім некомфортно. Чоловік щомісяця виплачує аліменти та забезпечує сина всім необхідним.
Настільки мені відомо, батькам він також дає гроші на продукти, це і так зрозуміло, бо дорослий чоловік не може жити на шиї в батьків. З його сестрою ми досі спілкуємось, так-от батьки жаліються, ніби вони звикли швидко лягати спати, адже вони обоє ходять на роботу, а колишній працює всю ніч з комп’ютера, тому заважає їм спати. Якщо тато хоч трохи виявляє розуміння, то маму це дуже дратує. Зі слів його сестри, свекри ніяк не можуть змиритися з тим, що щодня до пів ночі горить світло.
А недавно свекор зі свекрухою зателефонували мені з претензіями, що в мого колишнього чоловіка є повне право на частину квартири. Однак те, що там проживає їх внук, їм абсолютно байдуже. А наступного дня, зрозумівши, що вони нічого від мене не доб’ються, свекри приїхали до мене та влаштували скандал.
Я одразу зателефонувала чоловіку та сказала, що ніколи не чекала, що він так підло вчинить з нами та відправить сюди своїх батьків. Тільки колишній про їхній візит і гадки не мав.
Але він переконував мене, ніби справді не має до цього жодного відношення. Тільки тоді я сказала, мовляв, якщо він справді не має, де жити, то може зайняти одну кімнату, а син зі мною буде в іншій.
Колишньому було ніяково приймати мою пропозицію, але це куди кращий варіант, аніж тіснитися з батьками в однокімнатній квартирі. І син зможе щодня бачити батька, тому, думаю, це буде єдиним правильним рішенням. Свекри нарешті дадуть йому спокій. Але чоловік сказав, що подумає.
