Моя дружина змалку жила зі своєю бабусею. Мама народила її, коли була зовсім юною, p0злyчuлaсь, вдруге вийшла заміж, а Світлану залишила на бабу.
У другому шлюбі в тещі народилося двоє дітей: син та дочка. Вона вже встигла розлучитися зі своїм чоловіком, тому живе з дітьми сама. Живуть вони не дуже багато, але на життя їм вистачає.
Потім бабуся захворіла, дружина довго доглядала її. Свою двокімнатну квартиру баба залишила онуці.
Ми обоє з бідних сімей, допомоги немає від кого чекати. Квартира бабусі стара, потребує ремонту, там старі меблі, треба побілити стіни, купити техніку, необхідні меблі. Тому вирішили, що не робитимемо весілля, а за ті гроші краще зробимо ремонти у квартирі. А недавно їй подзвонила мама:
– Тобто весілля не буде, ми вас давно не бачили, хочемо приїхати в гості. Хоча б з найріднішими відсвяткували, я не говорю вже про ресторан, а додому можете нас запросити.
Дружина ледь відмовилася від пишного святкування, не розуміємо для чого це все. Загалом запросили 10 гостей.
За тиждень до весілля знову подзвонила теща, говорила, що дуже хоче приїхати, але їй навіть нема за що купити квитки, просила позичити гроші, говорила, що поверне.
Ми купили мамі квитки туди й назад, а вона сказала, що хоче ще після святкування пожити в нас трохи, побути з нами. При цьому теща навіть не поцікавились, хочемо ми цього чи ні.
У день розписки теща з дітьми приїхала в гості, ми добре посиділи. Коли всі почали йти додому, ми з дружиною помітили, що мама так нічого й не подарувала. Так вони тиждень гостювали, їли в нас, навіть гривні не стратили, а потім просто поїхали. І то квитки назад ми їм придбали.
Нам гривні ніхто не повернув і не дав, дружина нічого мамі більше не нагадувала, а я також нічого вже й не питав. І так зрозуміло, якби теща хотіла повернути гроші за квитки чи зробити нам подарунок, вона давно б це зробила.
Ми навіть не мали за що ремонт зробити у квартирі, так зустрічали рідню дружини й гостили їх цілий тиждень, довелося ще у друзів позичати кошти.
Згодом ми дізналися, що Світлана вагітна, от-от народжуватиме.
Теща знову подзвонила та сказала, що вона така ж бабуся, як і моя мама, і хоче бачити онуку. Вона б приїхала на виписку, тільки грошей не має, просить, щоб ми позичили, вона обов’язково віддасть.
Ми пояснили, що самі грошей не маємо, тому позичати нікому не будемо. Після нашої відмови теща дуже образилась та взагалі перестала дзвонити.
