Сьогодні п’ять років, як ми з Артемом одружені. Познайомились ми з ним ще в студентські роки, а побрались відразу ж після закінчення університету. Кохання було до нестями. Один без одного і дня прожити не могли поки не одружились.
Під час спільного життя ми зрозуміли, наскільки були різними. У кожного свій стиль в музиці та жанри кіно ніколи не збігалися один з одним. В харчування я полюбляю овочі, а Артем, як і всі чоловіки фанатів від м’яса. Та так склалось, що мама завжди жаліла мене. Весь час говорила: “Вийдеш заміж, прийдеться навчатись усьому, от тоді й навчишся”. Але так і не навчилась готувати м’ясо. Весь час цькував мене Артем, що я зовсім не з граба.
З самого початку, ось уже п’ять років я чую яка я бездарна та руки в мене ростуть з одного місця. За весь цей час у мене настільки знизилась самооцінка, що перестала вірити в себе. І дійсно думала що я ні на що не здатна, поки не пішла на роботу. На роботі з самого початку мене відмітило керівництво, як перспективного працівника. Та всі складні проекти надавали мені для опрацювання. Але коли поверталась додому все поверталось знову.
Коли Артем був на роботі, не можна цього про чоловіка говорити, але я від нього відпочивала. Та ввесь час чекала того часу, коли він вибував у відрядження. Тоді я кайфувала на повну. Дивилась фільми, які мені подобаються, слухала музику, яка мені до душі. Й розуміла, що так далі жити просто нестерпно. Романтика, яка була з самого початку нашої зустрічі, кудись поділась і більше не поверталась.
І так би все продовжувалось, якби не один випадок. Якось до мене прийшла подруга в гості та трішки пізніше появився мій коханий чоловік та з порога почав мене принижувати перед Кариною та хвалити її. Я не втрималась та побажала йому щастя в особистому житті, вибачилась перед Кариною та й пішла з дому. Походивши містом, був час подумати, вирішила, що так більше жити не можливо. Потрібно приходити до якось кінця.
Годин через дві я повернулась додому і побачила дуже гарну картину. Артем все вирішив за мене. Коли зайшла у квартиру, спочатку нікого не побачила, поки не почула шорох зі спальні. Заглянувши туди я побачила свого чоловіка з кращою подругою. Зібрала речі, подала на розлучення і більше його не бачила.
За цей випадок я навіть вдячна Артему, він сам вирішив наші сімейні негаразди. Й далі кожен сам пішов своєю дорогою життя.
