Скоро зима. Дивлячись на погодні зміни, я згадав історію, яка сталася минулого грудня.
Ми з сином пішли в парк. Він знаходиться біля річки. Спуск, до якої, доволі крутий. Є місця безпечного спуску, але до них треба йти. Навіщо я це розповідаю? Скоро дізнаєтеся!
Син попрохав купити гарячого шоколаду з зефіром. Ми пішли до будки з фастфудом, зробили замовлення і стали чекати. До нас підбігла стурбована дівчинка. Вона була на років три старша за мого сина. Як виявилося, я виховав джентльмена. Він, в одинадцять років, не зміг проігнорувати даму в біді. Дівчинка вивела кицьку на прогулянку. Вона гуляла на поводочку. Дівчинка на секунду втратила контроль над ситуацією і кішка вирвалася. Здається, почула гавкіт собаки.
- Допоможіть знайти Зорьку! – Плакала дівчинка.
Ми взялися за активні пошуки. Я не встиг оговтатися, як почув крик дівчини:
- Там! – Вона показувала рукою на воду.
Тварина ледь бовталася в річці. Вона намагалася залізти на шматок льоду, але не було за що вчепитися. Лід перевертався, топив тварину, яка відмовлялася здаватися і вилазила назад.
Син довго не думав. Він скинув телефон на землю й побіг вниз. Я й слова сказати не встиг! Зрозумів, що треба шукати теплі речі та пиття. Побіг до тієї будки, де ми купували шоколад. Продавець зрозумів все з першої спроби. Він взявся шукати теплі ковдри, а я побіг назад до річки.
За дитину не хвилювався. Він займається плаванням з ранніх літ, загартовується та веде здоровий спосіб життя.
Приходжу, а він сидить щасливий, з подертими ногами та руками. Завів всіх трьох до продавця грітися. В спокої й тиші, викликав швидку, а потім — ветеринара. Двох забрали до лікарень, тільки до різних.
З сином все добре. Отримав невелике переохолодження. Кицька пробула в лікарні довше, але й вона встала на ноги. До нас потім приходила сім’я дівчинки. Дякували та пригощали великим тортом.
