Ми з Ольгою недавно одружилися. Її мама вдруге вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка, вона вже має другу дитину, якій чотири роки. Мама навіть не навідувалась до дочки, лише Оля декілька разів їздила до неї.
Моя дружина жила зі своєю бабусею по лінії мами. І за словами Ольги, вона б вже давно пішла жити окремо, але їй дуже шкода бабусі, котра залишиться сама без догляду.
Теща навіть не приїхала в день нашого з Ольгою весілля. Бабуся моєї дружини виявилася щирою та привітною жінкою. Лідія Павлівна одразу запевнила, що квартира, в котрій вона зараз живе, залишиться її внучці. Щоб зекономити на оренді, ми пішли жити до неї.
Цього літа на тиждень ми поїхали на відпочинок. А коли повернулися, просто не могли зрозуміти, що ж відбувається. Лідія Павлівна вже зранку увірвалась в нашу кімнату та почала кричати, що в хаті нічого їсти. Сказала Олі, що вона хоче сніданок, а мені вручила список продуктів, котрі необхідно купити. Ми здивовано підвелися з ліжка та пішли на кухню. Бабуся пішла за нами та почала роздавати нам вказівки, що ми повинні зробити за день.
Оля мовчки її слухала та слова не сказала, а я не став мовчати, тож сказав все, що думаю про Лідію Павлівну. Мій терпець увірвався, і я пішов збирати свої речі. Оля увійшла до кімнати та стала захищати бабусю, мовляв, ми живемо в її помешканні та повинні слухати бабу. Я запропонував орендувати квартиру, Оля одразу відмовила мені, пояснивши, що від баби не піде.
Тільки тепер мені стало зрозумілим, чому ж мама Ольги після заміжжя не захотіла жити зі своєю мамою. Та й приїжджати до неї теж.
Я поїхав звідти, Оля навіть не стала мене тримати. Дорогою додому мені подзвонила теща, сказавши, ніби про все знає та спробує переконати дочку піти за чоловіком.
Оля таки пішла за мною, і ми почали орендувати житло. Дружина сама їздить до баби мало не щодня, а я навіть не подумаю. І квартири її мені не потрібно.
