Я намагалася зберегти шлюб, який p03вAлuвcя давно. Мій чоловік нічого не робив. Він ходив на роботу, пuв з друзями й дивився телевізор. На цьому його вклад в сім’ї вичерпувався.
Чоловік не хотів обговорювати моє невдоволення шлюбом. Він впадав у люtь, якщо я піднімала цю тему. На його думку, я придумала собі проблему. Він не вірив, що мене може щось не задовольняти.
- Я на роботу ходжу, гроші приношу, меблі лагоджу, дітям час приділяю. Що тобі ще треба? – Казав чоловік.
Правда зовсім інша. Я готувала вечерю на всіх. Продукти купувала теж я. Тягала їх з магазину самотужки. Якщо просила чоловіка допомогти, то він починав злитися на мене. Прибирала гармидер одна я. Чоловік міг з’їсти цукерку і викинути обгортку прямо на підлогу. Я прибирала те сміття без жодного слова.
Їв чоловік за комп’ютером. Він збирав гору тарілок й чашок біля себе. Стіл постійно був липким та брудним. Я все прибирала. Витирала техніку від солодкого та жирного також мовчки. Їжу чоловік ніколи не міг приготувати. Я могла працювати довше, а він менше, але вечерю готувала я. Чоловік покірно чекав мого повернення. Як тільки я переступала поріг, запитував: «Що в нас на вечерю?» Дійсно, любий, що? Я на роботі була до восьмої. Він прийшов в шість і не міг макаронів з сосисками приготувати.
Розігріти їжу чоловік не вміє. Він, начебто, не розуміє, як користуватися мікрохвильовкою. Коли попкорн потрібно зробити, то в нього все виходить без сторонньої допомоги.
Працюємо ми вдвох. Гроші в сім’ю вкладаю тільки я. Чоловік свої складає «на гарне майбутнє», що б це не означало. Він не бажає витрачати на мене чи дітей гроші. Я сама все тягну. Чоловік п’є пuв0 та чухає живота. Якщо мені не вистачає грошей, то я прошу допомоги в мами. Вона займе мені гривень 500-700 до зарплатні.
Чоловік вважає, ніби лагодить меблі. Xpin там! Коли щось ламається, я прошу його місяцями полагодити. В нього на все одна мова:
- Ти мене пиляєш! Досить це робити! Не бачиш, який я зайнятий? Коли з’явиться вільна хвилинка, тоді подивлюся.
Та містична вільна хвилинка ніколи не наставала. Я лагодила сама, що могла. Якщо поломка була серйозна, то просила сусіда подивитися. Він одразу приходив. Чоловік реагував на це дuk0. Він починав влаштовувати сцени ревнощів. Звинувачував мене в 3pAдi. Він вважав, я спеціально щось ламаю в квартирі, аби викликати сусіда на допомогу.
Я втомилася від такого життя. Мене засмучувало ставлення чоловіка до мене. Я зрозуміла, якщо впродовж сімнадцяти років, його ставлення до мене не змінювалося, то воно вже не зміниться ніколи. В один чудовий день, я зібрала дітей й поїхала до мами. На розлучення подала одразу.
Чоловік тільки тоді схаменувся. Він почав до мене бігати з букетами, але я не приймала його. В нього було безліч часу для вирішення шлюбних проблем, але він не хотів. Тепер не хочу я.
