Два роки назад син привів у дім свою дівчину. Перше, що він сказав, щоб ми не ображали його майбутню дружину, бо він завжди буде на її боці. Юрій жалів свою наречену, бо вона мала нелегке дитинство. Батько вuпuвAв, а матір мала аж шість дітей. Василина в сім’ї була найстаршою, тож дівчині приходилось доглядати молодших братів та сестер. До неї батькам зовсім не було діла.
Я зготувала вечерю, і ми стали чекати нашу майбутню невістку в гості.
– Ми орендуватимемо житло, щоб ніхто нікому не заважав, – сказала за столом Василина.
Я ж сказала, що в нас є квартира, котра дісталась мені від мами. Там на даний час живуть квартиранти, але я можу попросити їх з’їхати. Ми з чоловіком рік тому навіть зробили там ремонт.
Весілля молоді вирішили не робити через брак коштів, та й, схоже, з родини невістки ніхто не думав приїжджати на святкування. Ми відсвяткували їхнє одруження в тісному сімейному колі.
Після весілля Юрій з Василиною таки пішли жити на квартиру, яку ми їм дали. Але мене хвилює одне – вони обоє добре заробляють, однак нічого у квартиру не купляють. Там досі лежить мамин посуд, потертий стіл та старий диван. Зате Василина щотижня відвідує салони краси, купляє дорогий одяг, вони з сином часто вечеряють у кафе та ресторанах.
Син не раз просив у мене грошей, адже хоча зарплати в них хороші, до кінця місяця їм не вистачає. Воно й не дивно. Хочуть жити на широку ногу. Ми не можемо відмовити рідній дитині, він на наступний місяць все віддає, а потім знову приходить позичати.
А якось до мене подзвонила невістка та просила позичити їй скатертину на стіл, бо до них у гості приїжджають друзі. Це остаточно обурило мене. Я не змогла змовчати та сказала, що так жити зовсім не годиться. Вони не жаліють грошей на ресторани, кафе, салони краси, одяг, дорогі телефони, відпочинки. А про майбутнє взагалі думають? Я відмовила невістці, пояснивши, що вона сама повинна бути господинею у своєму домі. Як так не мати навіть скатертини? Мають все готове, а про майбутнє не задумуються.
Невістка кинула слухавку, а вже через годину Юрій постукав у наші двері. Син сказав, щоб я більше не дозволяла собі так поводитись з його жінкою, адже в неї було нелегке дитинство, тому він хоче зробити її щасливою. Йому дуже шкода Василини, через це не жаліє на неї ані гривні.
Вже місяць, як діти з нами не розмовляють. А недавно від сусідки по квартирі я дізналася, що син з невісткою чекають на появу дитини. Дуже сумно, що навіть нам ніхто з них не повідомив цієї новини, а ми для них стільки старались.
Не можу я не розмовляти зі своїми дітьми, тож піду з ними миритися. Скоро я стану бабусею. Втім мені все одно не до вподоби їхнє життя. А як же вони тоді забезпечуватимуть дитину, якщо їм самим не вистачає коштів?
