Здається, я гарно влаштувалася. Мені заздрять подруги. Мій чоловік заробляє гарні гроші. Живу в красивій квартирі. Не працюю, але щастя не маю. Мої подруги бачать тільки хороше. Так, в мене багато речей. Я маю дорогу косметику та якісні парфуми. На відпочинок їздимо чотири рази на рік. Я маю все, якщо говорити про гроші. Біда в іншому.
Мій чоловік дуже холодний. Він не вважає за потрібне проявляти якісь емоції. Поводить себе черство та стримано. Я отримую подарунки, але в мене таке відчуття, ніби чоловік їх дарує для галочки. Ми не обіймаємося, рідко цілуємося. Про ліжко взагалі мовчу. Чоловік каже, в нього не має такої потреби. Про мене він не думає.
Я не пам.ятаю, коли чула від нього якісь приємні слова. Наївно думала, ніби моя сила кохання все виправить. Потім чекала весілля, бо хотіла шлюбом його виправити. Зараз чудово розумію, іншу людину не змінити, якщо вона сама не хоче.
Кому пожалітися на цю проблему? Подруги не зрозуміють мене. Вони заздрять, адже їхні чоловіки не заробляють великих грошей. Раніше, я була такою ж. Думала, кошти – головне у стосунках. Де там!
Здається, я жаліюся на видумані проблеми. Чоловік не зраджує, робить подарунки, усе купує, до друзів не бігає – радій життю. Важко мені. Щастя не у грошах, а в почуттях. Я хочу мати обійми, поцілунки, хоч якусь ласку.
Хтось запитає, чи я не бачила який він до заміжжя? Бачила! Я вже писала, що думала тоді. Не вийшло в мене його виправити. Інша – завела б коханця, але я не можу. Це зрада. Я такого не хочу. Мене совість зєїсть. Як потім в очі чоловіку дивитися? Ні-ні-ні! Це не мій варіант!
Сумно мені та самотньо. Здається є чоловік, все в нас добре, але мені погано. Відчуваю себе покинуто. Знаю, він вже іншим не стане. Йти не хочу, змиритися не можу, що тепер робити? Мені так важко, а запитати поради не має в кого.
