Моя сусідка любила kuдAтu свою дитину на всіх підряд. Вона багато гуляла, пuлA та вела p03гyльnuй спосіб життя. Як то часто буває, таким людям Бог посилає дітей. Сусідка ходила на Aб0pтu, бо вагітніла дуже часто. Сама не знала від кого.
Останній її чоловік попрохав залишити дитину. Вона послухалася. В них не було ні грошей, ні роботи, ні нормального життя. Куди дивилися органи опіки, цікавило всіх мешканців багатоповерхівки. Жили сусіди, як живеться. Хлопчина часто залишався без нагляду.
Моя донька була одного з ним віку. Вона не розуміла, чому сусідський хлопчик нещасний та п0гAн0 виглядає. Донька вирішила дружити з ним. Ваня часто приходив до нас. Пам’ятаю нашу першу зустріч. Я зайшла в квартиру, а Ваня одразу вийшов, щоб познайомитися. Ввічливий хлопчик, шкода з батьками не пощастило.
Чоловік не заперечував проти Ваніних візитів. Хлопчина був на всіх сімейних святах. Він приносив донечці подарунки, які зробив своїми руками. Вони були, наче брат і сестра.
Якось Ваня зник. Його не було дуже довго. Я вирішила поцікавитися у сусідів про долю хлопчика. Дізналася сумну новину. Ваню забрали в дитячий будинок. Нарешті органи опіки зацікавилися цієї сім’єю. Мені вдалося дізнатися розташування того дитячого будинку.
Ваня сидів самотньо на лавочці. Я бачила його сум та бi_ль. Він щиро зрадів моєму візити. Звісно, я прийшла не з порожніми руками. Привезла для Вані гостинців та хорошу новину. Ми заберемо його до себе. Хлопчина кинувся обіймати мене.
Поки збирали документи на хлопчика, з’ясувалася цікава інформація. У Вані була бабуся, яка навіть не цікавилася долею внука. Від робітників я дізналася трішки про життя тієї бабусі. Вона була ще гірша за свою дочку. Добре, що Ваня її не цікавив.
Хлопець прижився в нас без проблем. Він не бажав згадувати маму і дитячий будинок. Його цікавило тільки майбутнє.
Зараз нашому Вані вже тридцять років. У нього своя сім’я та діти. Приїздить до нас регулярно. Привозить внуків. Якось він сказав, що я його справжня матір. Я заплакала від щастя. Дякую долі за сина! Він виріс чудовою людиною.
