- Христе, я не хочу кави. Я приїхав за дітьми. Беру їх і їду до себе додому, до своєї дружини.
Єгор кожен раз терпів сцени ревнощів Христини. Вони розлучилися три роки тому. В шлюбі провели п’ять не дуже щасливих років. Христина його любила. Єгор знав це добре. Занадто добре.
Не завжди люди сходяться через велике кохання. Єгор обрав собі Христину, бо йому було з нею зручно. Вона його кохала, слухалася, ніколи не йшла на перекір його волі. Це подобалося Єгору.
Христя любила свого чоловіка безмежно. Вона хотіла прожити з ним усе життя. Терпіла усі його скандали та істерики. Вона не подала на розлучення, коли Єгор сидів чотири місяці без роботи. Коли той пропадав в барах з друзями. Христина дійсно любила і хотіла зберегти сім’ю заради дітей, заради них самих.
Єгор взяв дитячі речі й сухо промовив:
- Досить влаштовувати ці сцени. Я не повернуся до тебе, Христе. Приходжу до тебе тільки через дітей.
Христина подала на розлучення, коли дізналася про зради Єгора, про таємні кредитки, про роботу, яку він ховав від неї. Чоловік вів подвійне життя. Він тихцем працював через інтернет, мав хороші гроші. Він складав зароблене, а щось витрачав на коханок. За одну із своїх пасій Єгор вчепився. Писав «люблю», «цілую» і одразу сказав про сім’ю. Тій жінці було байдуже. Вона знала, що отримає Єгора, адже вона завжди мала те, чого хотіла.
Вона бачить свою вину. Христина добре пам’ятає бабусині настанови стосовно сім’ї. Вона завжди казала, що в розпаді сім’ї винна жінка. Про себе Христина думала одне – вона не вберегла сім’ю. Можливо треба було давати чоловікові більше свободи? Напевно вона була занадто надокучливою? Христина досі кохає свого чоловіка. Це єдине кохання на все життя.
Навряд чи в нього складеться з тією жінкою. Христина не вірить в щирість Єгорових почуттів. Він повівся на молодість. Ну, нічого. Скоро Єгор прозріє і Христя з радістю забере його під своє крило.
