Діти Ніни взагалі не допомагають матері. Спочатку, вона це списувала на їхні особисті проблеми. Син живе в тому самому селі, але постійно прикладається до чарки. Він не може втриматися. Його рекорд – рік без 0л0вuт0ї. Шкода, але ніякі лікарі чи бабки-гадалки не допомагають. Син гyбuть себе. В нього є якась жінка, яка готова терпіти cuнцi та перегар в будинку.
Про маму син не думає. Вона просить допомогти з вазонами. Вони важкі. Ніна сама боїться їх знімати, а рослини давно пора пересадити. Син постійно переносить свій візит. Краще б просто сказав «ні, мамо». Де там! Обіцяє і не приходить.
Донька приїздить рідко. В основному, щоб взяти овочі та фрукти. Робити в садку вона не хоче, а от їсти біжить перша. Донька теж не може допомогти, бо постійно занята своїм сином. Внук любить потрапляти в різні авантюри. Якось нAпiдпuтky вдерся до магазину. Його чекала в’я3nuця. Чудом вдалося переконати власницю не заявляти. Була історія з ігровими автоматами. Внук всю зарплатню там залишав. То було півбіди. Горе сталося, коли внук почав речі з дому виносити, аби пограти. Зараз він гуляє в якійсь темній компанії. Про тих молодиків ходять cтpAшнi чутки.
Ніна старається думати, що дітям ніколи. Звісно, щоб поїсти, в них час є, але то інше. В дорослих дітей багато клопоту. Якось Ніна намагалася попросити в доньки грошей. Якщо вони не можуть їй допомогти, то вона знайде робочих. Вони стануть й зроблять роботу за дні два-три. Донька відмовила, а в сина навіть не просила. В нього немає грошей.
Так і сидить Ніна в своєму селі без допомоги. Поки може – робить сама. А що буде потім? Їй вже сімдесят п’ять. Життя не вічне, а дітей хочеться бачити частіше.
