Мій чоловік 3pAдuв мені, але він не хотів йти з сім’ї. Чоловік клявся та божився, що зробив помилку. Ми довго говорили. Я цікавилася причинами, які привели його до зради. Може йому чогось не вистачало? Хто знає, які в чоловіка причини для 3pAдu. Він сказав, що відчув самотність. Я вийшла з декрету на роботу. Працювала більше, ніж чоловік. Ми бачилися мало. В нас був один спільний вихідний, який я витрачала на сон.
Та, інша жінка, виявилася його колегою. Вона давно виказували знаки уваги, але чоловік ігнорував її. Слабину дав в важкий для нашої сім’ї період. Їхній роман проіснував два роки. Вони бачилися майже кожен день. Чоловік не планував нічого серйозного. Він хотів просто гарно провести час. Дівчина не правильно його розуміла. Схоже, вона закохалася.
Чоловік вирішив повернутися в сім’ю через деякі причини. Основна – він досі мене кохає та шкодує про свій роман. Як тільки в мене звільнився графік і я почала працювати три через три, він почав приділяти мені більше уваги. Ми ходили на побачення, як в перші місяці стосунків. Чоловік був дуже ніжним Я давно не бачила його таким.
Передостання причина, чому він обрав сім’ю – це наша дитина. Він не може покинути свого сина. Ось тут почалася дилема, адже та жінка теж завагітніла. Звісно, вона це зробила спеціально. Чоловік казав їй про свої наміри розважитися і піти назад до дружини. Вона вирішила не слухати його. Зробила все по своєму. Вони старалися не завагітніти. Точніше, це чоловік старався. Та жінка спеціально не приймала протизаплідні. Пропускала дні. Кликала його, коли був високий ризик завагітніти. Чоловік боровся з її витівками, але їй таки вдалося зачати від нього дитину.
Зараз у мого чоловіка дилема. Він не знає, що робити з тією дитиною. Звісно, йому не хочеться кидати своє, але він не може жити на дві сім’ї. Ми багато говорили про це. Вирішили виплачувати аліменти. Також чоловік буде допомагати тій жінці, якщо їй знадобиться така допомога, але не більше одного дня в тиждень. В нього, все-таки, є справжня сім’я.
Сталося не так, як ми планували. Та жінка не погоджувалася на наші умови. Вона хотіла зруйнувати нашу сім’ю. Погрожувала моєму чоловікові. Казала, ніби відсудить у нього половину зарплатні на їхню дитину. Вона вимагала нашого розлучення. Коли вона зрозуміла безглуздість погроз, то перемкнулася на вмовляння та благання. Така тактика не принесла успіху. Жінка штурмувала нашу квартиру впродовж місяця. Я приходила з роботи, а вона сиділа під дверима. Відмовлялася кудись йти. Вимагала віддати їй «її» чоловіка. Я казала, що нікого не тримаю. Він сам зробив свій вибір.
Жінка вирішила не здаватися до останнього. Вона віддала свою дитину в дитячий будинок і написала про це чоловікові. Я нічого йому не казала. Одразу знала, який вибір він зробить. Ми забрали дитину. Напевне, та жінка уявляла розв’язку іншою. Вона думала покинути дитину і цим привернути увагу мого чоловіка. Думала, що її вчинок спонукає його покинути мене, схопити їхню спільну дитину й прибігти на крилах кохання. Життя – не кіно.
Ми виховуємо двох дітей. Та жінка, час від часу, дзвонить, питає про дитину. Сама прийти не бажає. Так і живемо.
