- Коли внуки будуть?
Це питання звучало постійно. Варто було сватам прийти, як вони починали цю пісню. Вони хотіли дітей, жадали внуків. Ми жили разом третій рік, але дітей в нас не було. Свати постійно натякали на наші проблеми. Вони вважали, ніби я винна.
- Може тобі, Ірочко, до лікаря сходити? Ми знаємо хорошого. Він одразу знайде проблему. – І гигочуть.
Свати завжди так робили. Вони ніколи не звинуватять свого сина. Завжди проблема в мені. Я посміялася через біль і погодилася піти до лікаря.
На наступний день, чоловік весело запитав:
- Ну, що. Записалася до лікаря?
Мене розривало від обурення.
- Я тільки прокинулася. Дай мені змогу вмитися і поснідати.
- Так і скажи, що не хочеш лікуватися й діти тобі не потрібні!
Чоловік одразу завівся. Він почав скандал з самого ранку. Я пішла дзвонити, аби він замовк. Мене записали на прийом через чотири дні. Я поклала слухавку. Чоловік одразу обійняв мене. Він поцілував мене в щоку і сказав:
- Можеш коли хочеш! Хіба це було складно? Ні! Не складно. – Він частенько говорив зі мною, як з дитиною. З часом, я припинила на це реагувати.
Я пішла до лікаря. Здала всі аналізи, зробила всі обстеження. В мене з’явився цілий пакет з документами. Там було безліч паперів з аналізами та іншими обстеженнями. Я пройшла лікаря один раз. Він не знайшов проблем.
Мені хтось повірив? Звісно, ні! Свати дивилися на мене косо. Вони продовжували жартувати про моє безпліддя. Для них, то чудова тема для жартів. Свекруха радила мені безліч народних методів. Чого там тільки не було! Звісно ж, свого коханого сина вони й словом не дорікнули. Проблема точно не в ньому, а в мені.
Мене відправили до іншого лікаря. Я пішла. Так ця епопея розтягнулася на рік. В мене були сині руки, від аналізів, синя дупа, від уколів. Я відчувала себе бракованою, а свати тільки підливали масла в вогонь.
Що б зі мною не робили, висновок був один – я здорова. Свати в це не вірили. Чоловік слухався батьків. А що я? Була завжди крайньою. Мене потягли до ворожки. Катали мене яйцем, поїли якимось відварами, давали рід подушку пучок якихось трав. Я робила особливу гімнастику, спала на потрібному боці й читала кожен день ту саму чарівну молитву.
В якийсь момент, я не витримала. В мене стався нервовий зрив. На черговому застіллі, свекруха знову заговорила про дітей. Вона підняла цю тему при всіх родичах.
- Ми давно чекаємо на внуків, але наша невісточка ніяк не хоче їх народжувати. – Сміється.
Я втратила контроль над собою. Не пам’ятаю, як почала говорити, але виговорила геть усе. Мені набридли ті лікарі, ін’єкції, бабки, гадалки й всі інші шарлатани. Мене нудить від тих відварів чи узварів. Я не могла нормально сидіти, від синців на сраці. Чому синочку свого вони обстежити не хочуть, а мене женуть по всіх інстанціях? Може проблема не в мені, а в їхньому Тарасику?
В кімнаті стало тихо. Всі дивилися на мене. Я більше не відчувала злості. Мені було трішки соромно, не буду брехати, але не я підняла цю тему перед ріднею. Зі столу встала. Ні з ким не прощалася. Я хотіла побути сама. Після прогулянки, я прийшла додому. Нікого не було.
- Що ти влаштувала? – З порогу почав сварку чоловік.
- А твоя мама, що робить? – Не розгубилася я.
- Вона дбає про нас. Старається для тебе. Чим ти їй віддячила? Зганьбила перед усією ріднею! Я не очікував такого від тебе. Ти страшенно засмутила мене і мою маму.
- До чого тут твоя мама?! – Я знову втратила контроль над собою.
Я більше так не могла. Мені було погано. Мене розривало від емоцій.
- В стосунках є двоє. Розумієш?! До чого тут твоя мама? Чому вона вічно лізе в наші стосунки? Навіщо ти їй це дозволяєш? Ми чотири роки разом, а я бачу одні скандали та звинувачення. Скільки ще мені зробити обстежень, щоб до тебе нарешті дійшло – я здорова! Проблема не в мені!
- Не переводь стрілки! Я не можу бути винним! Чоловіки в моїй сім’ї абсолютно здорові. Я думаю…
- З мене досить! Ти йдеш на обстеження і ми разом – тільки ти та я, шукаємо рішення проблеми. Є інший варіант. Ти сидиш вдома, нікуди не йдеш, але я піду й подам на розлучення. Обирай. Я пішла спати.
Чоловік замовк. Він виглядав шокованим. Я боялася надзвичайно сильно. Чомусь була впевнена, що він нікуди не піде. Я налаштувала себе на розлучення. Була впевнена на всі сто відсотків, що чоловік піде до мами, жалітися на мене.
Розбудив мене телефонний дзвінок. Дзвонила моя свекруха. Я подумки налаштувала себе на скандал.
- Добрий ранок, Ірочко. Я приготувала вареників, пельменів, пиріжків напекла. Можна в гості зайду?
Тон свекрухи мене здивував. Я стала чекати її в гості. Вона привезла їжу, щоб вибачитися перед мною. Свекруха запевнила, що більше не буде лізти до нас з незручними запитаннями. Вона просила продовжити з нею спілкування й поцілувала мене в щоку, на прощання.
Я нічого не розуміла. Через хвилин тридцять прибіг чоловік. Він приніс великий кошик квітів.
- Люба моя, я все вирішив. Я пішов до лікаря. Я з мамою поговорив. Я…
- Віддихайся! – Пожартувала я, беручи квіти. – Тепер ясно, чому вона так дивно себе поводила. Що ти їй наговорив?
- Сказав, якщо вона не припинить втручатися в наші стосунки, ми більше ніколи не будемо з нею спілкуватися! Здається, подіяло. – Чоловік згріб мене в обійми. – Вибач мені. Віднині, все буде по-іншому. Я обіцяю тобі. Ми будемо щасливі: з дітьми, чи без них.
Чоловік дотримався своєї обіцянки. Ми дійсно стали щасливими.
