Ще під час нашого з братом навчання у школі, наші батьки були на той час добре забезпеченими людьми. Батько мав пристойну посаду. Вони мало не все життя намагались забезпечити нам із Володею хороше майбутнє, тому коли ми закінчили університет, для кожного з нас вже була відкладена досить пристойна сума на власне житло. Ми постійно чули від батьків, що вони забезпечать нас квартирами.
Потім Володимир вирішив відкрити власну справу. Поговоривши з батьками, брат забрав половину грошей, яка призначалась йому на житло. Виходить, свою частину він забрав.
А коли я одружився, тоді й прийшов до батьків за грошима. Їх відповідь мене здивувала. Вони просили зачекати, адже якщо в брата не вийде з бізнесом, прийдеться мою частину розділити між нами двома, бо вони не залишать Володю без даху над головою. Не очікував такого рішення, але промовчав та вирішив зачекати.
Я почав орендувати житло. Потім одружився і брат. Бізнес, який відкрив Володимир, був доволі прибутковим, однак згодом щось пішло не так. Брат один за одним почав брати кредити, і все-таки йому прийшлось закрити власну справу.
Моя дружина саме чекала на появу дитини. Я подумав, що зараз найкращий час забрати частину коштів, котра мені належить. Ми з дружиною вже мали певні заощадження, тож хотіли придбати власне житло. Батьки відмовили мені, сказавши, ніби всі свої збереження їм прийшлось віддати за борги брата.
Ми з дружиною взяли житло у кредит, щоправда, з того часу я рідше став спілкуватися з мамою й татом. Все ж вони дуже негарно вчинили зі мною. Одному синові все, а іншому – нічого.
Коштами нам допомогли батьки моєї дружини. Я знайшов підробіток, і згодом життя почало налагоджуватися. З часом я придбав автомобіль і своїй жінці, щоб їй було легше. Нарешті ми почали не жаліти грошей на їжу, відпочинок, мали все для життя.
А недавно до мене подзвонила мама, говорила, що брат розлучився і тепер живе в них. І в нього знову якісь фінансові труднощі. Мати просила, щоб я допоміг, оскільки добре живу та маю гроші.
Я довго думати не став, просто відмовив. Як мені було важко, жоден з них не прийшов на допомогу. Коли у Володі все йшло добре, про мене не згадував ніхто. Досі не розумію, як він посмів взяти кошти в батьків, знаючи, що належать вони мені.
Хіба це справедливо віддавати все одному сину, а про іншого згадати, коли прийшла біда? Втім потрібний я не для спілкування, а для того, щоб отримати від мене гроші. Однак я вирішив не допомагати братові. Хай сам про себе турбується, як колись робив це я.
