Євген був моїм чоловіком майже двадцять три роки. Нашій донечці двадцять. Вона навчається в іншій країні. Сама собі заробила на стипендію й поїхала до Лондону за кращим життям. Мій чоловік завжди був спокійним. Він не вмів сваритися чи підвищувати голос. Для нього не існувало причин для конфліктів. Його життєва філософія проста: все вирішувати дипломатично.
Я кохала його. Перші років десять почуття точно були. Далі виникло звичайне звикання. Я твердо вірила, що він буде зі мною до кінця мого життя. Він думав так само. Можливо тому наші стосунки стали прісними. Мама не погоджувалася зі мною. Вона всіляко хвалила Євгена. Мама пояснювала мені, що так у всіх пар, які багато років прожили разом. Звичка, от все. Головне інше – сумісний комфорт.
Мені було добре з Євгеном. Не буду сперечатися з цього приводу, але я хотіла трішки іншого. Можливо далася в знаки криза середнього віку. Я фанатично хотіла спробувати щось нове. Їла іншу їжу, ходила на роботу новими дорогами, спілкувалася з різними людьми. Все марно. Мені все ще чогось не вистачало.
Коли в моєму житті з’явився Тимур, я одразу відчула хвилю почуттів. Він показав мені те життя, до якого я прагнула. Ми відпочивали на дискотеках, пили дорогий Aлk0г0ль, ходили в модні місця. Я, як молодь, відривалися на повну!
Не знаю коли і як, але Євген дізнався про зраду. Він прямо запитав:
- Ти залишишся в сім’ї чи підеш до нього?
Я навіть не думала про розрив шлюбу. В мене не було бажання подавати на розлучення, до того, як я почула те запитання.
«Навіщо мені жити з Євгеном, якщо наші почуття давно не ті? Можна розійтися, як нормальні люди, й жити кожен своїм життям!» – підказала мені моя «геніальність».
Мама крутила пальцем біля скроні. Вона засуджувала мене більше за всіх. Мама перша сказала:
- Ти ніколи не знайдеш чоловіка, схожого на мого Женічку! Він з тебе пилинки здував, на руках носив, ноги цілував.
- Коли то було, мамо? Він зараз геть інший.
- Пожалкуєш!
Ті слова звучали наче прокльон. Я не хотіла вірити в мамині балачки, не бажала слухати, а дарма!
Донька подзвонила лиш раз. Вона запитала про моє нове життя й поцікавилася, чи тепер я задоволена своїм життям? Я сказала «так» і розмова завершилася. Це вона в батька пішла своєю скупістю на емоції.
Ми з Тимуром швидко розписалися. Так само швидко моє казкове життя перетворилося на суцільне болото. Я не хотіла бачити п’яn0г0 Тимура. Він не знав міри. Постійно перебирав з Aлk0г0лEm. Ні, він розпускав руки, не дозволяв собі щось лишнє. Мені не подобався сам факт того, що він випиває.
Я не могла застати свого чоловіка вдома. Він постійно хотів десь відпочити. Його тягнуло в шумні місця, на вечірки. Я теж це люблю, але два рази в тиждень, а не кожен день. В Тимура була інша думка. Він жив кожен день так, наче він останній.
Квартира завжди була порожньою. Тимур йшов уже рано, а повертався пізно. Ми не бачилися. Могли поговорити раз в день по телефону. Склалося враження, що ми просто сусіди по квартирі. Я сумувала за своїм Євгеном. Тільки зараз я зрозуміла свої почуття. Я досі кохала його. Вся ця затія з Тимуром простий імпульс. Я чогось захотіла і одразу кинулася здійснювати свою забаганку. Треба було почекати, подумати. Я повинна була оцінити ситуацію. Чому мені ніхто не порадив зважити всі «за» та «проти»?
Мій Євген теж кохав мене. Він завжди питав про моє самопочуття, готував їжі на нас двох, забирав з роботи. Тимур геть інший. Я хочу назад, але не знаю чи мене приймуть? Може, варто набрати Женю? Я поясню йому всю ситуацію і він прийме мене назад. Спробувати треба. Зараз я точно нічого не втрачаю.
