Одружившись, ми з чоловіком стали жити в його батьків. Його сестра вже мала власну сім’ю та жила в будинку свого чоловіка.
Ми з Петром увесь час допомагали його батькам. Відколи почали жити з ними, робили все по господарству, а сестра з чоловіком з’являлась тільки на свята.
Потім у нас появилась донька. Але ми з Петром чудово розуміли, що краще жити у власній хаті, тому придбали старий будинок недалеко від батьків чоловіка. Хата там була дуже стара, мало не валилась, ми планували на її місці збудувати дім. Ми таки розпочали будувати хату, і все йшло добре. Згодом не стало мого свекра, Петро дуже важко пережив смерть батька. Він нічого не хотів робити, в чоловіка почався непростий період у житті. Все ніби зупинилося.
Але потім ми дізналися, що я чекаю на другу дитину. Потрібно було жити далі та братися за будову. Наша сім’я не мала грошей на завершення будівництва, тому вирішили попросити маму Петра, щоб вона продала ту стару хату, в котрій зараз живе, а ми добудуємо дім та заберемо маму жити до себе, а на старість доглядатимемо її. Нам дуже була потрібна мамина допомога.
Свекруха подзвонила до своєї доньки за порадою, на що та відповіла, щоб мама не погоджувалась. Свекруха відмовила нам. Ми позичили грошей у друзів, добудували дім та переїхали туди жити.
Час ішов, діти виросли, нам вдалось повернути всі борги. Нарешті ми зажили дуже щасливо.
А потім свекруха захворіла, її донька навіть не думала приїхати до матері, сказавши, що в неї справи. Ми з Петром доглядали за мамою. Згодом її здоров’я покращилося, і ми вже не так часто приходили до мами. Втім вона дуже на нас ображається, адже хоче, щоб ми по декілька разів на день приходили до неї. Мовляв, вона вже стара, син живе неподалік і навіть не провідає маму. Зате, коли нагадуємо, нібито в неї ще є дочка, свекруха і чути нічого не хоче – доньці ніколи, в неї своє життя, чоловік, діти, робота, а ми збоку. Вона говорить, що якби дочка жила збоку, то щодня б бігала до неї, і не залишила б саму, як це робимо ми.
Сумно, що вона так думає. Тож ми маємо доглядати маму, бо живемо неподалік, а сестра, виходить, колись тільки приїде житло ділити. Хіба це справедливо?
