Моя подруга самотня жінка, але не дурна. Вона має худу статуру, рідке волосся та «важкий вік» — 39 років. Вона ні разу не була заміжня, а їй давно пора! Всі навколо питають в неї: «Коли заміж? Дітей народити треба. В тебе взагалі часу немає на сімейне життя! Може роботу кинеш і займешся активним пошуком чоловіка?» Подруга нікого не слухає. Так, їй хочеться заміж, але вона хоче вийти за коханого чоловіка. Навіщо їй перший ліпший?
Зустріла вона такого самого одинака, як й вона. 42 роки, перебивається підробітками і без житла. Подруга квартиру мала. Однокімнатна, далеко від центра, але своя. Подруга купила її самотужки. Відкладала з кожної зарплатні. На своє майно чесно заробила.
Кавалер вирішив, ніби рятує мою подругу від самотності. Він одразу почав висловлювати свої вимоги.
- Тобі потрібно набрати вагу. В тебе не має форм. Де твої сідниці? Ти коли мені на коліна сідаєш, я ногами твої кістки відчуваю! А груди? Що з ними? Я наче гладжу рівнини широкі. Слухай, зараз же нарощують волосся. Може візьмеш грошенят й приведеш себе в порядок?
Подруга не слухає зауважень свого кавалера. Вона придивляється до нього. Каже, боїться пропустити щось хороше. Раптом, воно таки там є.
Поки подруга видивляється те хороше, оточуючі слухають «рожеві історії» її кавалера. Він розповідає з посмішкою на вустах, як переробить квартиру подруги. Він її вмовляє переписати майно на нього, бо він чоловік і повинен бути головним в сім’ї. Подруга киває головою й переводить тему. Її кавалер ображається, адже він не може проявити себе, розкрити свою чоловічу енергію, поки не має власного житла. Як тільки він дасть волю тій містичній енергії, то одразу знайде гарну роботу, з високим та чистим заробітком. Дарма подруга впирається. Тільки гальмує талант такого талановитого чоловіка, переконаний той трутень.
А що подруга? Вона далі в пошуках. Просто її нинішній чоловік про це не знає.
