Якось я зустріла забитого, скромного хлопчину. В нього були криві зуби, ніс картоплею та тонкі губи. Це зараз я можу об’єктивно оцінити його зовнішність, а тоді була по вуха закохана. Він дійсно здавався мені бездоганним.
В хлопця була низька самооцінка. Я всіляко намагалася її підняти. Розповідала, який він гарний, мужній та талановитий. На гітарі грає, співає, ще й фотографією займається.
Я співала йому оди перед подружками. Вони ніколи не дивилися на нього серйозно. Після моїх розповідей про ідеального й найкращого хлопця, на нього почали заглядати інші дівчата. Я не хвилювалася. Думала – в нас кохання до без тями.
Сталося не так, як гадалося. Хлопець увірував в свою безмежну красу. Він почав вважати себе бездоганним у всіх планах. До мене почав прискіпуватися. Груди мої пласкі, сідниць не видно, обличчя гостре, а сама я худа, як тріска. Ось такий портрет намалював мені мій «коханий». Йому все в мені перестало подобатися. Він вирішив, що я його не варта.
Хлопець втік до моєї найкращої подруги, яка постійно його принижувала і ніколи не бачила в ньому нічого позитивного. Звісно, мій колишній не знав, якими помиями вона його поливала. Ну і грець з ним!
Я винесла з цієї історії цінний урок: ніколи не піднімайте нікому самооцінку. Якщо в людини є така проблема, то нехай вирішує її у спеціаліста. Я готова підтримати всі починання моєї другої половинки, але більше я не дозволю піднімати самооцінку за мій рахунок.
